Груднева ніч, скликала ЧХ до великого ворожіння. Місцем такого дійства з усім відомих причин обрали Оленки квартиру. Зазвичай дівчата на Андрія ворожили у найстаршої і нарозумнішої дівчини. Так напевне і цього разу. Ходять чутки, що ворожити потрібно раз в два роки, інакше все що наворожиш не збудеться, але в нас все збудеться, бо як виявилося, ворожили ми на Андрія давним –давно.

Обов’язки Ґаздині виконувала Ляна, за що їй велике дякую, вона і пшона принесла, і мішеки поробила, і усе підготувала.

А готувати було для кого. На \"морскі вечорниці\" зібралися- Віта, Люда, Оленка, та Марічка. Ше чекали Юлю. Довго, правда, чекали.


Все було зроблено добротно, себто по фен-шую. На підлозі стояли посудини з водою, у яких плавали запалені свічки. Спершу з решета кожен витягував жменьку крупи, і шукали там чогось дивного, певно своє щастя. Там можна було знайти монету – символ достатку, дерево – символ плодючості, обручку – символ подружнього життя. Кожна тягнула, витягнула шось своє. Але хто і що – це таємниця. Скажу лише що деревця не витягнув ніхто. Ляна постаралася підготувати мішечки з травами, у кожному – свої таємниці: трояндове листя, солома, монети, цукор, щоправда були і порожні. Мішечок з пелюстками троянди означав ніжне життя, з монетами – багате, з цукром – солодке, з соломою - м’яке. Порожні ж означали те, що ти сам творець своєї долі.


Гадали також на спаленому папері. Тінь від палаючого паперу утворювала речі, предмети, живих створінь, кожна побачила у відображенні щось своє.
Не обійшлося й без гадання на чоловічі імена. Хто кому судився – розкривати не буду, вибачайте.

Хотіли вийти на вулицю запитувати імен перехожих, , щоб дізнатися в такий спосіб ім’я свого обранця. Але Юля привела хлопців, які в нашому «квітнику» не змогли зробити збитків, наші хлопці нас люблють і не висаджують нам ні воза, ні катамаран на дах будинку.

Варто подякувати Оленці Галушці, за те шо приютила, нагодувала, і незважаючи на те, що була дуже стомлена усміхалася нам. Отакі-то пригоди «Хвильнуті». ))