Головним дослідником підводних глибин морів України є Сергій Воронов – Голова Департаменту підводної археології України, який проводить основні підводні розкопки на території нашої держави.

-Як Ви долучилися до моря?
Я дуже давно займаюсь підводною археологією. У мене дві освіти – морська й історична. Спочатку був моряком, а потім зрозумів, що мені просто працювати на морському транспорті нудно, потрібна якась родзинка. І тут збагнув, що відкриття в наш час можна робити лише у підводній археології, сухопутна ж уже розграбована уся. А-от підводну грабують, але не так інтенсивно і це почалося зовсім недавно. Більше того, ми вже випереджаємо «чорних» (так археологи називають грабіжників, які нелегально пробираються на розкопки, і не лише розграбовують, а й нищать унікальні історичні знахідки, які могли б зробити великий внесок у розвиток науки). Моєму Департаменту 4 роки, морському музею півроку – вони створені для захисту підводних «скарбів» України. До того в нашій країні не було навіть центру підводної археології, такого відділу в інституті. Така ситуація не лише у нас, хоча у всьому світі це по-різному. Наприклад, Росію ми випереджаємо, оскільки у них сила силенна морів, готових для експертизи, але немає державної структури, котра б цим займалася. От Департамент підводної спадщини України у нас уже є. Ми плануємо відкрити морський музей і в Києві (у Севастополі уже є).

-Чому Ви стали саме моряком, а не футболістом або економістом?
Та Ви що? Так, мама була б рада, якби я читав книги з бухгалтерії. Але ні, Жуль Верн, Дюма, Фенімор Купер – ось книги, котрі я любив читати і став моряком. До речі, книга, яку Ви бачите (пан Воронов показує стару, потерту книгу) – це особиста Біблія останнього командуючого Чорноморським флотом, який у 20-том році вивів Чорноморську ескадру. Її передали в наш музей, коли її власник помер. Є книги, які ми піднімаємо з-під води. Наприклад, нещодавно ми підняли вахтовий журнал з глибини 36 метрів, він пролежав 90 років з часів Першої Світової Війни. У ньому записи й листи командира корабля.
"4 мільйона жителів Києва праву руку віддали б, щоб бути на моєму місці, подорожувати по морях, знахідки, відкриття. Кожного місяця експедиції – за кордоном, на великій глибині."
С.Воронов

-Хто спонсорує експедиції?
Ось я протягом року бігаю, шукаю. Держава не спонсорує польові експедиції вже років 12. І кожен начальник експедиції викручується сам, як може. Я примудряюся із 20-ти запланованих експедицій провести 15. Находжу гроші, зацікавлюю людей, інвесторів, меценатів, журналістів.

-Кожен може взяти участь в експедиції?
Ні, у нас дозована участь. Ми ж на кораблях працюємо. Це залежить від кількості місць у каютах, кількості необхідних спеціалістів. Тобто мені потрібні 6 археологів, 2 консерватори, 1 датувальник. Наприклад, консерватор – дуже відповідальна посада. Є визначені хімічні розчини, які фіксують об’єкти. Ми піднімаємо з води артефакти, а кисень їх знищує (метали, дерево), том доводиться консервувати. А методик ніяких немає. Зараз тільки затверджуємо методику з консервації, якої раніше ніколи не було. У цьому відношенні ми в чорноморсько-азовському басейні лідируємо. Я маю на увазі в порівнянні з румунами, болгарами, грузинами – всіма, хто виходить у Чорне й Азовське моря. У них це в повному занепаді. А солоне Чорне море відрізняється від Середземного моря, Атлантичного океану. Формули, що їх використовують італійці й іспанці, - зовсім для нас не придатні. Тому нам доводиться не використовувати чуже, а розробляти своє.




-Як реєструються знахідки?
Є вахтовий журнал, в якому ведуться усі записи по експедиції. Наприклад, записується «на вахті Іванова підводний телекерований апарат наткнувся на візантійський корабель Х століття нашої ери, знайдено 200 амфор».

-Що відбувається зі знахідками, які інша держава вважає своїм культурним надбанням?
Існує міжнародне морське право. Якщо корабель затонув і впродовж року країна-власниця не підняла його, то він стає власністю тієї держави, в чиїх водах він знаходиться.

-Як держава підтримує експедиції?
На українсько-американську експедицію був запрошений президент України. Оскільки він саме відпочивав на Форосі, він зміг прибути на борт. Я вдячний йому за те, що він підтримав ідею створення морського музею. Без його підтримки це було б неможливо. Я два роки шукав можливості, обійшов безліч державних організацій. Усі переймалися надзвичайним інтересом, але ніхто конкретно так і не допоміг. А ось Віктор Андрійович спочатку подзвонив на мобільний телефон, сказав, «цей музей дійсно потрібний, я дам підтримку».




І далі насправді видав ряд іменних доручень, відповідних документів і розпоряджень, були задіяні спеціалісти, міністр відповідного профілю. З нашими економічними й політичними проблемами зараз не до музеїв, але незважаючи на це, зворушення є і до кінця літа ми плануємо вже відкрити перші експозиції. Тепер для музею надане окреме приміщення. Зараз ми готуємо на першому поверсі Київської фортеці експозицію експонатів, займаємось їх консервацією і реставрацією. Це артефакти, які я нещодавно привіз із Керчі. На Чорному морі ми підняли монети, ремені, татарські, турецькі й генуезькі жіночі прикраси, стремена 17-19 сторіч. Одна із знахідок – справжній турецький чайник VII сторіччя, що зберігся в чудовому стані. Ці артефакти можна буде побачити вже цієї осені.

-Ви знімаєте фільми, як Одіссея Кусто?
Ми для журналістів створюємо всі умови, але далі хороших новин не доходить. Кожен рік 2-3 знімальні групи активно збираються зняти фільм, але на якомусь етапі зупиняються. Основна причина – нестача грошей.

-Які унікальні знахідки знайшли у Чорному морі, яких ніде в світі більше немає?
Чорне море – виключне, хоча б тому що у нас такий пласт історії, який не може народитися у жодному іншому морі. До того ж тут надзвичайно висока насиченість пам’ятками. На території нашого моря від античності до Другої Світової тонули кораблі. Цим може пишатися й Середземне море, але в Середземному морі немає шару сірководню, котрий являється консерватором і зберігає усі затонулі об’єкти. Ніхто ніде не піднімав цілим візантійський корабель. Ми у вересні плануємо експедицію з підйому цього корабля. Він невеликий, 12 метрів довжиною, з нього ми вже підняли багато амфор. Ми орендуємо у американців підводний робот, будемо розкопувати кожну амфору окремо. Це поза територіальними водами напроти Херсонеса. Також лише за одну експедицію, яка тривала один місяць, ми знайшли 449 затонулих кораблів. Цього ні з чим порівняти не можна. Наприклад, в Італії знайдуть один затонулий корабель і крику на весь світ! А ми стільки пам’яток знайшли за місяць. Кожен вахтовий під час своєї вахти «приречений» на відкриття, яке – хай би відбулося в Америці, - уже дали б Нобелівську премію. А тут уже до цього звикли: написали в газеті «ну, знайшли 449 кораблів»… Я чому так сміливо порівнюю – тому що ми тісно співпрацюємо з подібними організаціями в інших країнах.




На днях я літав до Франції на конференцію ЮНЕСКО, на якій вирішили зібрати підводних археологів усіх держав і визначити міжнародну концепцію з охорони підводної спадщини, так як у кожній країні свої закони і вони часто суперечать один одному. Я представляв Україну. За міжнародною Конвенцією з підводної спадщини, культурним надбанням вважаються усі затонулі об’єкти, старші 100 років. Але я підняв питання про те, щоб розширити ці рамки і включити період до Другої Світової Війни, щоб затонулі об’єкти до 1944 теж підлягали особливій охороні, так як це є у нас в Азовському басейні. І президент відповідного напрямку в ЮНЕСКО підтримав мою ідею і вже готує новий закон. Ще одна пропозиція, котру я вніс, - щоб кораблі, на яких загинуло більше ста чоловік, набували статусу міжнародних морських меморіалів під охороною, або ж місць загибелі великої кількості людей. Щоб ці місця виводилися із господарської діяльності, охоронялися, і щоб туди не допускалися сторонні, ні по металолом, ні по будь-що інше. Тільки в наших морях 15 братських могил часів Другої Світової Війни, на яких загинуло від декількох тисяч до 7 тисяч людей. Це поранені бійці, яких вивозили з Севастополя. Для порівняння, на Титаніку загинуло 1513 людей.

Найдавніша знахідка – періоду палеонтології: ми знайшли скаменілі кістки гіпаріона ехілатеї – стародавній дикий носоріг, вік якого від 7 до 20 млн. років. Ці останки зараз знаходяться у фондах-сховищах Інституту археології. Ми шукаємо приміщення, де можна було б його виставляти. Наприклад, ми підняли з дна літак. Спочатку планували його виставляти, а потім почали шукати приміщення, і виявилося, що жоден музей не може прийняти такий крупногабаритний експонат. Друга проблема: ніхто не може його законсервувати - авіаційний пасок, який входить до складу літака, за 24 години починає розсипатися. Тобто потрібні гроші й час (близько 3-х місяців), щоб обробити його хімікатами. Нашому музею американці подарували лабораторію з консервації й реставрації, яка дозволяє нам обробляти ті об’єкти, які ми піднімаємо, і виставляти їх у музеях.




-Чи є в Україні музей під водою?
Ми лишень почали його створювати. Підняли на мисі Тарханкут штурмовик ІЛ-2 з залишками пілота і захоронили його залишки прямо у Чорноморську на центральній площі, а літак перезатопили на Балаклавській бухті. Ми вибрали квадрат піщаного красивого дна на глибині 22 метри, де найбільше туристів, і плануємо проводити там підводні екскурсії. Недалеко від цього літака на глибині 86 метрів стоїть трищогловий парусник Agnes Blaikie - єдиний корабель Кримської війни, що зберігся в чудовому стані. Ще далі стоїть пасажирський теплохід «Ленін». Це глибини достатньо великі, тому для туристичних маршрутів ми готуємо чотиримісний підводний апарат, розрахований на такі глибини.

-Ви вважаєте, що всі археологічні знахідки треба піднімати?
Море – це агресивне середовище. В будь-якому випадку, навіть у сірководневому шарі, об’єкти з часом зникають, псуються. До того ж, це сліди культури. А археологія намагається розширити знання, і якщо не підняти знахідку на поверхню і не вивчити її в лабораторії, то які висновки ми зможемо зробити, що дізнаємось нового?

-Як люди дізнаються про Ваші знахідки?
Це широкі публікації. Недавно книгу видали «Енциклопедія морських катастроф України». У Севастополі буде відділення туризму, яке планово буде займатися прийомом туристів.

Матеріал: http://h.ua/story/212617/
Фото: Департамент підводної археології України