Харківські пластуни прийняли участь у вшануванні Великого Митця Тараса Григоворича Шевченка. Протягом 9 та 10-го березня проходили заходи у Черкасах та Черкаській області, об`єднані під гаслом "Шевченківські дні 2007". Протягом цих днів відбулись відвідання музеїв, покладання квітів на Тарасовій горі, відвідання селищ Моринці та Керелівка (Шевченково), а також концерт.

День нумер нуль. Передпочаток: Поїзд Харків-Житомир, встигають майже всі. Пластун самозарадний й може відкрити банку шпротів ножем, котрий не ріже огірок й призначений задля намащення масла. Станція Суми - виходимо на перон з гітарою та заспівуємо Метаморфози. Переповнюємось дивними почуттями. Поширюємо культурну програму у поїзді, спочатку на місцях, після зауважень пасажирів -- в тамбурі, але голосніше. 4х-голосний хор звучить досить звабливо, кожний старається й зриває горло :) Приваблюємо цим провідника. Тішимось. День перший. Початок: О 7ій ранку сходимо у Києві, відшукуємо маршрутівку -- прямуємо до Черкас. Приємне знаходження у наплечнику тістечок, котрі лишились опісля привітання дівчат з Всесвітнім Днем Жіноцтва. Короткі зупинки, з"ясування певних деталей щодо песика, поблизу бабці, котра розповсюджує пиріжки. Короткий інструктаж для 2х дівчат (Сестрички Мартуся та Саша) щодо плетіння, захоплення ними цим різновидом діяльності до кінцевої зупинки. Від обласного управління статистики пішки до місця збірки - Обласний Краєзнавчий Музей. Жарти із бунчужним (хто ж знав що то бунчужний :) ), опісля цього виконання його прохання піти й сісти усім на скамійку. Очікування - біг на гору, вертання, збірка, звіти керівників груп, розхід. Десь там з"являються дівчата з "расточками", котрих неможливо зловити. Зловив :) Розпитав, нарешті дізнався як це робиться. Молебен у Троїцькій церкві (Дорогі Брати і Сестри), розхід, прямування до музею Кобзаря. Цікава, але занадто коротка екскурсія, единий у світі музей присвячений книзі. Надання провідника пл.прихильника Юрка, котрий проводить нас до маршрутівки, що прямує у ДОК (не кажіть їй що це таке). Обід у пострадянскій їдальні, розподіл Харківського віночка з маком при чаї :) Споріднення. Прямування на поселення - очевидна наявність ліжок, розпач -- нащо ж ми брали спальники. Шалене малювання стінгазети, спроби реалізувати певні ідеї. Йдемо на концерт -- граємо там у оповідку "правдивої" історії Шевченка, котра складалась уявою кожного. Приведемо її тут: У одній українській родині народився хлопчик. І звали його Тараааасссік (характерне і та протяжність) - 1ряд, киянин. І почав він рости - 2ий ряд. Одного разу дід розповів йому історію про залізні стовби, той захопився й пішов шукати - 3ій ряд. Й біг він полями, горами й річками, деякі озерця осушував одним духом (тут киянина зупинили) - 1ий ряд. І зустріли його москалі, котрі сказали - пішли з нами, й відправили Тараса у Сибір. 2-ий ряд. Тарас пригадав слова батька, котрий казав -- що той виросте або великим ледащо, або великою людиною. - 3ій ряд. І вирішив Тарас, що має вирости великою людиною, та почав нищити усіх комарів у радіусі 10 км. - 1ий ряд. Та почав кров"ю тих комарів писати свої геніальні картини. 2-ий ряд. Але прийшли москалі, й відібрали картини, проголосивши що малював ці чудові картини їх художник. 3ій ряд. Ця історія вийшла інтерпретацією-уявою. Вірші черкаського дядечка. Виступ гурту Deltora - енергійно, цікаві духові мелодії, доречна скрипка, мелодійний бас -- сподобалось усім. Наприкінці їх виступу, ми втрьох почали робити тостер (пригадуєте гру Люди-До-Людей?), по черзі виступаючи тостерами. І також бігати на руках. Поганий звук не занадто заважав отримувати задоволення від музики. Десь тут з"являється у більшості своїй той хлопчик з бас-гітарою, котрий опісля з"являвся всюди де тільки можна, але так само швидко зникав. Невловимий. Розхід - підготовка до виступу при ватрі - вечеря - ватра - виступи : від тра-тра-тра-трагііічно, до е-е-е-епічно та ме-ме-мелодійно :) Кльово заспівали. Пісні, промови, відчуття. Розхід. Збір у кімнаті, спілкування, питання-погрози, а також бутерброди, розповіді про табори, відео та підтримка лептопа. Розхід. Все ж таки буду спати на підлозі у спальнику :) День другий. Дія: Підйом, вмивання, вулиця, руханка - керівник гуртка проводить кльову руханку, ще коло навколо інтернату. Повертаємось - збираємось, знову ДОК - сніданок. Збірка, речі вкупу - трошки гітари напоказ :) Пакування по автобусам, сестричка. Ще декілька консультацій з дівчатами щодо "расточок", перші спроби сестрички. Дивні коментарії позавіконної місцевості екскурсоводом, признання м. Шпола центром Землі. У Каневі користуємось ножем коменданта задля видалення зайвих ниток. Виходимо й біжимо до Шевченка на Чернечу (Тарасову) гору. Збірка, прапори, панахіда. Коротка екскурсія, надзвичайно доброзичливі та приємні екскурсоводи. Необхідно зауважити запах у Тарасовій світлиці, 50 років поспіль в котрій мешкав наглядач за пам"ятником -- трави під стрихом, сіно, стіни -- все це додає надзвичайної затишності. Пакування автобусу, відвідання селищ Моринці, Керелівки(Шевченково), хати Тараса, хати дідуся та хати матері Тараса. Дуже приємна жінка-доглядач у Моринцях. Короткі зупинки, крамнички, "братчику, поглянь-но, чи є там кілька?", "беремо шість кільок та 2 хліба". Багато пісень, мало екскурсовода - усі щасливі. Відвідання музею Т.Г.Шевченка у Шевченково. Чергове інтерв"ю на тему: "І як м. Харків до того відноситься". Деякі думки, щодо схожості писарів на пластових заходах, і чи не бачив я ту дівчинку на ДП2007 у Львові? Все ж таки не бачив. По автобусах -- прямуємо до Черкас, збірка, звіти керівників, розповсюдження значків, подяки, промови. Теплі прошання, подяки й обіцянки серед учасників. Споріднення усіх. Розхід. День другий. Після/протидія: Вечеря у Веселий/Спритний/Українській/??? Кухар, ще інформація та емоції, прощання з усіма хто після розходу не поїхав відразу. Маємо більш як 4.5 години до поїзда. Лякаємо дівчат на вулиці моєю награною інтонацією, питаючись де вокзал, й чи не могли вони нам розповісти де є щось цікаве. Цілком очікуване: "А.. то ви што з Западної України?", й наша відповідь: "НІ, ми з Харкову" :) Прямуємо у напрямку вокзалу й будуємо купу плянів, зустрічаємо по дорозі багацько цікавих елементів. Наявність страхової контори поруч із гральними автоматами надає гравцям впененості. Розвинення оленевої теорії й тут. Дістались вокзалу. Потім події змішуються й приходить справжній, як модно казати "чіл-аут" у наших головах. Вирішили посидіти, пограти й ше щось, тож відмінити усі пляни. Грали у розширену версію гри "слова" з урахуванням "є контакт". Грали у "написання питання/загортання/надписання відповіді/загортання." Дістали гітару. Тихенько, але у напівпорожньому приміщенні вокзалу почали лунати кльовим ехом коло-джазові імпровізації. Думки та слова кожного пливли повільно й розмірено. Час також проходив крізь наші пальці, та демонстровану перетинку. Ті звуки, піску часу крізь пальці та теппінгу, дискретні й все ж таки маючі сенс, тількі потрібні ноти з гами. Тільки погляд. От і прийшов час проголошення прибуття поїзду. Виспались, а вранці всі такі добрі й приємні. Приїхали, тепло прощаємось. Ось і тут. Побут, наплічники на ліжко.