Сокіл! Тут кожне дерево, кожен камінець пройнятий пластовим духом. Це місце святе та дороге для кожного, хто щиро носить на серці лілею з тризубом. Табір-музей “Сокіл“ знаходиться в мальовничій місцевості Українських Карпат - Горганах, де протікає найчистіша річка Європи - Лімниця. До речі, неподалік звідси – у с. Ясень – народився один з членів гуртка «Руська трійця», співавтор альманаху «Русалка Дністрова» Іван Вагилевич.

Табір був побудований пластунами в 1926 р. на земельній ділянці, яку Пласту набув завдяки добродійству Митрополита Андрея Шептицького. Оскільки польська влада не дозволила передавати цю землю Пласту довічно, Сокіл надавався пластунам на 100 років за смішну орендну плату – 3 американських долари річно. Крім того пластунам було офіровано чималі кошти на будівництво та дозволено рубати стільки дерева у лісах УГКЦ, скільки буде необхідно. Так весною 1926 року було розпочато зведення найбільшого табору Українського Пла¬сту.

Виділена площа була дикою місцевістю, заваленою поваленими деревами. Головним натхненником та організатором побудови Сокола став скаутмайстер Іван Чмола. Попри великі труднощі пластова наполегливість, впертість та працьовитість перемогли: вже у 1926 році було збудовано два мешкальні будинки та кухню, у 1928 році – будинок комендатури та кімнату для хворих, а в 1929 році – «Світлину», в якій вільно розміщувалися 500 осіб. Була у таборі власна фотолабораторія зі всім необхідним обладнанням, спортивний майданчик. За проектами І.Чмоли та інженера Ю.Пясецького проводилися упорядкувальні роботи: вирівняно гірський схил, пробита дорога до табору з долини Лімниці тощо. З шишок та хвої у центрі табору викладено Лицарський Хрест. До 1930-го тут пройшли 11 пластових таборів. Крім того, він слугував базою для численних пластових мандрівок Ґорґанами.

Сокіл відповідав кращим зразкам європейських скаутських таборів та став своєрідним еталоном для таборів Пласту в Галичині, Волині та Закарпатті.

У 1928 році митрополит Шептицький надав 5 гектарів землі для новацького таборування в Підлютому неподалік від Соколу. У 1929 році на Остодорі, біля теперішнього місця таборування КВТ, було збудовано ще один новацький табір. Цю землю також надав Пласту митрополит Андрей.

Після заборони польською владою Пласту тут і надалі таємно відбувалися пластові табори під назвою «Дитяча оселя ім. митрополита Шептицького». Останній пластовий табір відбувся на Соколі у серпні 1939 року.

Під час Другої світової війни табір був зруйнований. У другій половині 1940-х – на початку 1950-х у цій місцевості діяли підрозділи УПА «Карпатський», «Рисі», «Журавлі», «Бистриця» та інші.

У 1991 р. силами пластунів почалося відродження Соколу. Під час Установчого Збору Куреня «Целібат Мурлики» 6-7 липня 1991 року на Соколі пл.сен.Юліан Воробкевич-«Дзірґач», ЛЧ зі Львова подав ідею відбудови сталого пластового табору на Соколі.

Під час КВТ «Гайда до Пласту» у 1993 році його учасниками за ініціативи Мурлик було встановлено 4-метровий Березовий Хрест з написом «Пластунам, полеглим за волю України». З того часу бере початок традиція: кожен, хто вперше потрапляє на Сокіл, кладе «свій» камінь до підніжжя Хреста. За проектом пл.сен. Богдана Олексія, ЦМ пластуни піонерським способом спорудили церковцю Святого Юрія. 24 серпня 1993 року, у 2-гу річницю проголошення Незалежності України, парох Моршина о. Іван Пецюх у присутності більше 100 пластунів посвятив церковцю і Хреест.