З 5 до 18 серпня 2007 року поблизу с. Гриньків Івано-Франківської області вже водинадцяте проходив Крайовий Вишкільний Табір. Його учасниками є претенденти на здобуття найвищого пластового ступеня – скоба або ж вірлиці. Цього року серед них були також луцькі пластуни – Роман Коваль, Олександр Шмигельський та Оленка Семенюк.

КВТ відрізняється від більшості пластових таборів тим, що перевірка знань та вмінь, набутих учасниками протягом усього їхнього пластового життя відбувається у формі ігор, змагань, мандрівок. Окрім того, невід’ємною частиною програми табору є самостійне планування та проведення юнаками найрізноманітніших занять та елементи самоврядування.

Традиційно перший день табору відбувається у Львові, де учасники виконують різноманітні завдання: цього року проводилось соціологічне опитування, яке стосувалося обізнаності львів’ян щодо Пласту. Наступного дня всі вже були на теренах Карпат, а саме у Горганах. КВТ завжди проходить в урочищі Остодір, яке приваблює пластунів не лише мальовничими гірськими краєвидами, чистими водами річок та відсутністю мобільного зв’язку: зовсім недалеко від шатер знаходиться фундамент зруйнованої новацької оселі, а неподалік, на землях подарованих у 1926 р. пластунам митрополитом Андрієм Шептицьким, знаходиться так званий Пластовий Єрусалим – табір-музей "Сокіл", де у 20-х роках ХХ століття проводив табори один із засновників Пласту, Іван Чмола.

Кожен привіз із собою на це чарівне місце безліч надій та сподівань, які вдалося би здійснити лише спільними силами. Тому табір протягом усіх двох тижнів діяв дуже розмірено та злагоджено: неймовірно швидко замайорів синьо-жовтий стяг на височезній щоглі, з’явилася таборова кухня, численні огорожі, сходинки, стежки, невеличкі брами до підтаборів та велична брама – символічний вхід до табору.

Те, що облаштування таборового життя вимагає багато сил та енергії, зовсім не завадило піднятися протягом одноденної мандрівки у перші дні таборування на г. Заплата. Цей підйом був своєрідною репетицією перед сходженням на г. Сивулю (1818 м), яке було однією з кульмінаційних подій табору. Доходячи до вершини вдалось насолодитися всією красою Горган – гір, верхівки яких всіяні величезними брилами каміння, вкритими лишайниками та мохами, а нижче ростуть низенькі гірські сосни та ялинові ліси, відчути в собі нові сили та можливості та просто ввібрати у себе вільний дух Карпат, яким вони ділилися і ділитимуться з кожним, хто підкоряє їх вершини. Мандрівка тривала два дні, але попри фізичну виснаженість, кожного переповнювали враження, а в очах горів життєвий запал, який спроможні дати лише гори.

В програмі табору була також здача вмілості "Три пера", яка має на меті перевірити вміння виживання в екстремальних ситуаціях. Головною умовою є триденне перебування на самоті серед природи, на яке дозволено брати лише пластовий однострій, 3 сірники, ніж, тарілку, дощовик, спальник, записник з ручкою та їжу на 2 дні. Усі сміливці мали нагоду перевірити свої сили та вміння, а також побути віч-на-віч з собою, пошукати відповіді на вічні філософські питання, поринути в спілкування з природою, адже часто в гості до учасників приходили чи прилітали різні лісові мешканці – від слимачків до оленів та корів (останніх найвправнішим вдавалось навіть подоїти). Багатьом вдалось відкрити в собі поетів – їх нотатки у записниках несподівано для самих авторів почали переходили з прози у поезію.

Повернення до табору було справжнім святом: з усіх боків одночасно почали виходити дивні люди, яких урочисто вітав та одразу ж відправляв митися комендант (мабуть не впізнавав :) ). Але на цьому випробування не закінчувалось – треба було перевірити міцність виготовлених власноручно линв (тут було буз пригод – всі вони витримували вагу їх власників) та посуду (тут було веселіше – де-не-де з’являлись біленькі доріжки з манки, втім, усі наїлись зі своїх дуже мистецьких творінь).

Окрім розбудови табору, мандрів та виживання, учасники табору мали можливість обговорити тему вступу Пласту до ВОСР на дебатах, які показали загальну обізнаність учасників у цій важливій темі, а також вміння толерантно та переконливо висловлювати свою позицію, дослухаючись до аргументів опонентів. Думаю, усі сторони та глядачі отримали велике задоволення від дебатів, які багатьом допомогли визначитися з власною думкою стосовно цього питання.

Багато цікавих подій відбувалось протягом табору, єдиний їх недолік – те, що вони наближували безкомпромісний його кінець. Наближалась мить прощання, яку так хотілося відкласти кудись на потім, повільно згасала остання ватра, жар якої все ж ще довго зігріватиме кожного, хто долучився до КВТ-07, кожного, хто його творив – а творили його всі ми спільно… І чомусь в ту мить зовсім не було сумно, адже нас все одно ще чекає багато спільних пригод, які ми самі ж для себе творимо, шукаючи наснаги та натхнення на таборах, на гірських вершинах, у людях, у собі…

 

Оригінальна новина