Минають роки, минають століття, а у пам’яті народній лишаються події, що символізують свободу і боротьбу за неї, яка  велася на Волині у роки війни. У  далекому 1943 році 44 повстанці біля старовинного монастиря у селі Старий Загорів Локачинського району тримали нерівний звитяжний бій із нацистськими окупантами. Один проти десятьох – так українці боронили тоді кожен метр рідної землі від тотальної навали, що окупувала вже всю Європу. Живими з того бою лишилися лиш 18, та й ті не всі дочекалися омріяної незалежності України. Доба німецького, а потім радянського тоталітаризму жорстоко зламала їхні молоді мрії та перекреслила долі. І через 66 років від тих подій молодь із Волинської округи Пласт,  учні та вчителі луцької гімназії №14 м.Луцька, пройшлися одним із маршрутів поколінь борців за волю України. У Новий Загорів 6 вересня 2009 року вони їхали разом із сивочолими ветеранами національно-визвольних змагань, з колишніми політичними в’язнями і репресованими, жертвами нацизму і комунізму. Стартував проект „Маршрути поколінь”, що здійснюється в рамках програми „Місце зустрічі – діалог”.

Велично й суворо, як єдиний мовчазний свідок, зустрічав усіх колишній православний монастир. Він багато століть пам’ятає, у молодості його стіни прикрашав своїми розписами сам Йов Кондзелевич! А зараз на тому місці рани часу – вибоїни від куль і гармат, порослі травою височезні мури монастиря. І все одно – він окраса часу й історії! Божественна літургія на могилі повстанців, що загинули там у бою, полум’яні слова ветеранів війни та політиків зібрали чимало людей з довколишньої місцевості. Особливого трепету усім присутнім додала реконструкція бою, яку організували спеціалісти. Немов повернулися роки війни, коли з боку поля почали наступати німці, а повстанці залягли у стінах монастиря і відстрілювалися. Вибухи, стрілянина, поранені… По завершенні реконструкції зазвучали повстанські та стрілецькі пісні – то ожив у піснях народних обласний фестиваль „За волю України”. На сцені сивочолі й молоді, звучать історичні пісні, старші люди втирають сльози. Стоїть задуманий і сумний Загорівський монастир. Чи вивчимо уроки історії?

     Леся Бондарук