Як луцькі пластуни долучились до акції передачі Вифлеємського вогню миру у країни Прибалтики
В сучасному
світі з його технічними винаходами, потужними засобами комунікації свята
втрачають нотку таємничості і довгоочікуваності. В окремі моменти життя, коли
хочеться чогось щирого, не комерціалізованого, ми звертаємось до простих, але
прекрасних за своїм змістом традицій і обрядів.
Одним з них є передача з країни в країну, від міста до міста, з рук в руки вогню взятого з місця народження Христа. Як сказав луцький єпископ Маркіян Трофимяк, "Це саме той символ Різдва, котрий максимально наближає нас до таємниці Божого народження".
Цього року тепло Вифлеємського вогню досягло і далекої, холодної Естонії. Туди він потрапив 20 грудня завдяки групі пластунів з різних міст України: Львова, Луцька, Києва, Івано-Франківська… Хоча кінцевим пунктом мандрівки був Таллін, та все ж ми не оминули своєю увагою і інші країни та запалили різдвяні свічки у Вільнюсі, Єлгаві (неподалік Риги). У всіх містах нас радо приймали українські громади, пригощали гарячим чаєм та чимось смачненьким, показували, як вони працюють для того, щоб зберегти українську культуру далеко від Батьківщини.
Гадаю, не тільки мене зачарував український центр в Талліні. Його будівля розміщена в історичному центрі міста, саме тому планування має цікаві особливості. Це старий будинок з внутрішнім двориком, з численними хитромудрими переходами з однієї частини будинку в іншу, з обладнаними під музейні кімнати підвалами. В його стінах зібрано цікаві колекції; проводяться заняття з таких видів мистецтв і промислів: виготовлення паперу, чорнила, каліграфічне оформлення книг, листівок, ткання килимів, виготовлення дитячих колисок, традиційний український живопис, майстрування з дерева, гончарство та купа інших.
В цей центр вкладено не тільки багато праці, а й багато любові. Він є джерелом виховання молоді та натхнення для старших поколінь. Хоча мені доводилось бувати в багатьох музеях, але там я зустріла такі речі, котрі вперше побачила у своєму житті. А головне вони не є експонатами, а продовжують своє життя в руках талановитих людей.
ст.пл.прих. Юля Семенюк