8 квітня, у квітну неділю, коли звідусіль лунає "Не я б'ю, верба б'є! Віднині за тиждень буде Великдень!", біля церков юрмляться люди з кольоровими китицями трав, сухоцвіття і верби, і коли навколо пахне весною, хоч вітер по зимовому холодний і пронизливий...
Саме тоді зустрічаються непрОсті, запрошують своїх друзів, беруть свої сім'ї, пакують писачки, запашний бджолиний віск, обережно загортають крихкі яйка і на кілька годин пірнають у вир давніх знаків та символів, кольорів, запаху свічок і воску.

Бажаємо всім, щоби ті Великодні свята були як справжня гуцульська писанка - кольорові, веселі, теплі!

Трішки фото можна подивитись тут

Дай, Боже, щастя!