{mosimage} Історія "Орликіади" близько пов'язана з відновленням діяльності Пласту в діаспорі після Другої світової війни. У 1946 році у переселенських таборах на території Німеччини під окупаційною владою знаходиться багато українців, серед яких є велика кількість пластунів. Ці пластуни вирішують не тільки відновити пластування в діаспорі, а й створити новий курінь, патроном якого обрали Григора Орлика. Не всім одразу зрозуміло, чому вибрали саме його, але ті, котрі вже читали історію "Григора Орлика", розуміють. Ті ж, котрі котрі ще не мали нагоди цього зробити, вияснимо коротенько: Григор Орлик був одним з тих, хто не розгубився в обставинах, важких для України. Він працював, як емісар України на чужині, старався посприяти посиленню пропаганди про Україну серед європейських провідників. Григор Орлик захищав інтереси своєї батьківщини інтелектуальним шляхом. Для пластунів це важливий приклад, бо самовдосконаленняв пластовому житті - це не тільки фізичний, але й інтелектуальний розвиток. Щоб покращити себе, своє оточення, свою громаду, своє суспільство, врешті, майбутність своєї держави, пластун має вдосконалювати себе як людину, що мислить, вчиться щоденно сама і передає знання іншим. Пошук знання - це пошук правди. А тільки на правді можна будувати майбутність особи і держави.

Кожного року на "Орликіаді " вибирають Гетьманича та Гетьманівну, тих двох осіб, які виявляють надзвичайну пластову поставу і діяльність, є провідними громадськими діячами (тобто тих, хто доказують свою не байдужість до світу поза рамками пластової програми) і мають високий інтелектуаьний рівень. Ці пластуни і пластунки стануть з таким почесним титулом не тільки важливі в організації наступної "Орликіади", а й будуть прикладом для цілої пластової родини. До цього доводить тяжка праця та сильне пластове та моральне виховання.

Є дуже яскраві приклади Гетьманичів та Гетьманівен з Америки, Канади, Австралії, а потім і України, які стали надзвичайними провідниками як на пластовому, так і на державному рівні. Це люди, які викликають повагу та яким стараються дорівнятись наступні покоління пластунів.

Сьогодні вже ніби минула історія пригноблення держави і молоді. Тепер молодь України має такі можливості, про які Григор Орлик та навіть перші "Орликівці" у Німеччині могли лише мріяти. Але тепер перед нами є можливість будувати далі державу, гідну нас та якої гідні ми. Це може статися лише тоді, коли кожна людина удосконалює себе потрібними знаннями.