Цьогоріч новацьке Свято Весни відбувалося в околицях Львова поблизу Чортових скель. Вперше за кілька останніх років погода порадувала нас – тепле весняне сонечко і легкі пухнасті хмарки з цікавістю споглядали за усім дійством. А тут було на що подивитися! Адже на щорічне індіанське свято «Пау-Вау» зібралися різні племена з усіх куточків Північної Америки (такою була легенда СВ). Були тут апачі і гурони, могікани і шушони, сіу, семіноли та інші. Усі вони зібралися, щоб привітати Верховного Вождя (а тут просто величееееееезна подяка братчику Андрію Бєляєву за незрівнянне виконання ролі!) і позмагатися у спритності, влучності та кмітливості.  

Після не дуже виснажливої дороги, незначного блукання у прильвівських лісах та першої перекуски  індіанці прибули до Верховного Вождя разом із своїми племінними щитами. Кожне плем’я по-своєму віддало шану Вождю, і отримало можливість взяти участь у змаганнях. 

Першим етапом змагань став змаг. Племена-рої змагалися у стрільбі з лука, маскуванні, кмітливості, орієнтуванні на місцевості, а також грали в м’яч, передавали повідомлення на відстань, переходили справжню переправу, складали індіанські орнаменти і танцювали ритуальні танки. За вдале перейдення кожної точки племена отримували відзначення. Перемогу здобуло плем’я апачі (рій Росинки). 

Після таких важких завдань доречним був обід, який саме приїхав до нас і нагодував голодних новаків, які ладні були вже з'їсти своїх виховників (ну індіанці ж). Легка пообідня тиша у тіні дерев минула непомітно і на індіанців чекало наступне випробування. 

Цього разу злий шаман викрав племінні щити. Рої-племена повинні були їх здобути у тереновій грі. Спершу потрібно було зібрати складанку, яка допоможе знайти шлях до шамана. Частинки складанки були заховані у надувних різнобарвних кульках, розвішаних на деревах. Варто було побачити, як казково вигладали галявини у сотні кольорових кульок! Злі «мокасини» перешкоджали індіанцям збирати кульки і захоплювали полонених. Тож, новакам потрібно було ще й визволяти своїх одноплеменців із в’язниці! А начальниця в’язниці була із характером. Але, все-таки, дружба і завзяття перемогли, і усі племена змогли відшукати шамана, виконати його складні завдання і отримати свої племінні щити назад. 

На завершення усіх чекали, як і належиться, розваги! Веселий новацький вогник нагадав усім, що скоро літо і табори, і запалив пригаслу іскру чару новацького пластування! 

Зморені, але страшенно задоволені, новаки-індіанці поверталися додому. У когось із волосся стирчало пір'я, хтось мав розмальоване обличчя – але усіх переповнювали емоції (а батьків, непевне, найбільше – як тих дітей відмити і відіпрати).

Тож, Пау-Вау відбулося на славу! І літо вже «на носі» - на новаків чекають нові пригоди!