Вільде Ірина
Пластунка куреня ч. 12 ім. кн. Романової в Станіславові.
Українська письменниця, член Спілки письменників УРСР, лауреат премії
ім. Т. Шевченка. Публікувалася у пластовій пресі.
Народилася в с. Луквиці на Буковині в родині вчителів Дмитра
Макогона (громадський діяч, член УВО, приятель Пласту) та Адольфіни.
Закінчивши гімназію в Чернівцях, студіювала в Ягеллонському
університеті в Кракові. Активна членка товариства «Сокіл», член
УВО-ОУН, член управи осередку ОУН в Кракові, у 1940-х роках публікувала
статті у підпільній націоналістичній пресі. Працювала в Коломиї у
видавництві «Жіноча доля», редагувала місячник культури та мистецтва
«Світ молоді».
Чоловіка Дарини, Євгена Полотнюка-«Ойґена» — активного члена Пласту (10 курінь УУСП «Чорноморці») та ОУН, розстріляли гітлерівці у 1943 році у Ворохті за співпрацю з УПА.
Широко відомі реалістичні твори Ірини Вільде з життя молоді: «Метелики на шпильках» (1935), «Б'є восьма» (1936), новела «Химерне серце» (1936), пізніші твори з радянської тематики — повісті «Історія одного життя» (1946), «Ті з Ковальської» (1947) та інші. У 1947 р. Ірина Вільде обрана депутатом Верховної Ради УРСР. Очолювала Львівську організацію Спілки письменників УРСР. За роман «Сестри Річинські» відзначена Шевченківською премією. Своє суспільне становище використовувала для допомоги репресованим землякам.
Богуслава ГринівДжерело: Вічна ватра на Личакові
(могили пластунів у Львівському історико-культурному музеї-заповіднику
«Личаківський цвинтар»). – Львів: ЗУКЦ, 2007. – 76 с.