Старі перекази розповідають нам, що у сиву давнину існувала мальовнича країна Україна, яка на весь світ славилася своїми зеленими лісами, синіми озерами, просторими степами та високими горами. Люди, які населяли цей край, були працьовитими і мужніми, щирими і розумними. Чутки про багатство краю, лицарську вдачу синів українського народу та майстерність і вроду українських дівчат швидко розлетілися по світу.

Дійшли чутки і до лихого Змія, який захотів завоювати цей багатий край. Але не вдалося йому перемогти синів народу у чесному бою, і задумав він хитрістю та підступом погубити Україну. Знав він, що для того, щоб погубити народ, треба знищити його культуру, перекрутити історію (аби наступні покоління не знали правдивої історії своєї Батьківщини), вирвати з серця людей віру в Бога, замінивши його ідолами новаторських ідей, знівечити мову. Лише в такий спосіб вдасться поневолити українців та зробити їх своїми рабами.

Триста років відстоювали горді наші прабатьки право бути господарями на своїй землі, право називатися українцями. Сотні, тисячі безіменних героїв поклали голови під блакитним небом на золотих українських полях, захищаючи Батьківщину. Все, здавалося, намарне... Із країни з золотоверхими містами та чепурними селами Україна перетворилася на край безнадії, бідності та лиха. Українці терпіли переслідування за свою віру та відданість рідному краю. Люди боялися вголос висловити свою думку, виступити проти змія та його влади, давно вже не посміхалися і не співали веселих пісень. Врешті з допомогою чаклунського безчестя порозкидав Змій славних синів і дочок України по всій планеті.

Змій втішався... Він бачив, як гине український народ...

У палаці Змія працював молодий юнак. Одного разу він почув, як Змій говорив:

— Зло безсмертне! Ніщо і ніхто не зможе мене здолати. Я непереможний, я мудрий і всесильний! Хитрість і підступність — ось моя зброя. Століттями я тяжко працював, стираючи з пам'яті тих батраків їхню історію, поки нарешті вдалося забрати у них Шолом пам'яті.

"А й справді, — подумав юнак, — хто забуває минуле, той приречений не мати майбутнього".

— Ніхто не знає, скільки зусиль я доклав, щоб убити у цих людях віру та забрати в них Щит перемоги, — продовжував Змій.

"Отже, — зрозумів юнак, — віра дає людям надію на щасливе майбутнє, відганяє страх, дає силу і снагу впевнено крокувати до поставленої мети. Віра — це справді велика сила, адже вона може допомогти моєму народові отримати свободу".

— А мова? — насміхався пихато Змій, — яка вона нікчемна і проста. І занадто вже мелодійна, як на мене. Але завдяки їй я маю Пояс істини!

"Бідний народ, — думав собі юнак. — Людина без мови, як птах без крила, як квітка без тепла, як воїн без зброї. А й справді, слово — це могутня духовна зброя. Його не знищиш, не впіймаєш, не ув'язниш. Слово — як джерельце, що постійно дзюркоче, стрімко біжучи вперед. Мова — це душа народу. Народ без мови приречений".

— У моїй безцінній колекції здобутків і Меч духовності, який я здобув, взявши у полон їхню пісню. — Змій намагався пригадати якусь українську мелодію, белькочучи щось собі під ніс. — Вони бунтувались проти мене піснею, кажучи, що вона додає їм сил для боротьби зі мною. Але і цьому я поклав край.

І він зареготав:

— Нехай згине все, що ще нагадує українцям про те, хто вони такі: вишивка, писанкарство, гончарство, різбярство... Залишилося небагато. Коли я викорчую з їх пам'яті і майстерність, тоді ніщо вже їм не нагадає про їх колишню славу. І я нарешті буду відчувати себе повновладним господаремна Україні.

Юнак про все почуте розповів одному шанованому і мудрому чоловікові. Зібралась таємна рада. Було вирішено пустити клич по всьому світу, щоб зібралися благородні лицарі-українці та допомогли українському народові здолати Змія, відібравши у нього втрачені колись символи-обереги.

Настав час об'єднатися і всім українцям, що були розкидані по цілому світу. Люди хотіли, щоб Бог дав їм віру у перемогу, зміцнив їх сили у боротьбі проти лукавого Змія, просили об'єднати усіх українців в одну єдину родину — Україну.

Змій не чекав на такий розвиток подій. Він думав, що знищив цей народ. Та українці виявилися розумнішими за нього, бо народ, який має віру в Бога і віддано служить Йому та своїй державі — НЕПОБОРНИЙ!

Р.S. Символи-обереги і зараз знаходяться в українській землі. Треба обов'язково віднайти їх. Старі люди кажуть, що як відібрали у Змія Шолом пам'яті, Щит перемоги, Пояс істини і Меч духовності, вмить перед ними з'явився у цих обладунках молодий лицар-красень, який дуже був схожий на юнака, що загинув від рук кровожерного Змія. Сталось іще одне чудо: Бог подарував українцям мир, незалежність і єдність. Тепер потрібно віднайти символи-обереги і повернути українцям віру, історію, мову, пісню, культуру. Нехай кожен відкриє для себе цей край через пізнання її історії, пісенного мелосу та різноманітних народних ремесел, які барвиста прикрашають віночок української спадщини. Лицарі завжди наслідують своїх попередників, підтверджуючи свої чесноти, гідність, мужність. Нехай лихий Змій, який потайки і досі робить людям шкоду, знає, що є лицарі на білому світі, які вміють бути вірними Богові і Україні і що нема більше вороття у жахливе минуле. Відкриваймо планету Україна. Гостинну землю наших дідів та прадідів, щасливий і закоханий у пісню і красу край. Нехай легенда стане дійсністю і підніметься благородний лицарський дух.