Будинки

• Бандери, 14 - Львівська академічна гімназія. Саме на подвір'ї гімназії 12 квітня 1912 року було складено Першу пластову присягу. Див. також Початки Пласту (1911-1920)
  
• Бляхарська, 11 (тепер вул. Івана Федорова) - від 1921 року тут була пластова домівка, також тут розміщувалась Верховна Пластова Команда, яка керувала всім пластовим рухом в Галичині, а потім і на Волині, і на Закарпатті, і за кордоном. Тут був Львівський кіш (сучасна станиця), тут певний час була кооператива «Пласт». Так само тут були домівки деяких куренів, проходили сходини, наприклад, 4 куреня ім. Б. Хмельницького; тут була домівка ОЗО, тут збиралися Лісові Чорти. Але в 1929 році Пласт звідси Ставропігійці «попросили».
  
• Глібова, 15 - помешкання Олександра Тисовського. Власником цього будинку був Кирило Студинський, що активно допомагав українській інтеліґенції і став академіком.Будинок був великий, Кирило Студинський був науковцем, частину кімнат здавав в оренду. І тут жило багато різних людей, наприклад, о. Климентій Монцібович, один з перших духівників Пласту, він помер в 20-х роках. Засновник Пласту Олександр Тисовський, який був одружений з дочкою Кирила Студинського, мешкав тут постійно.
  В дворі цього будинку була одна з перших пластових зустрічей влітку 1921 року. Крім того, в цьому будинку в 1923 році фактично був заснований Улад Старших Пластунів. На піддашші була домівка Клюбу старших пластунів. Тобто цей будинок для Пласту, може, такий важливий, як Академічна гімназія.
  
• Городоцька, 95 (адреса, чинна до 60-х років ХХ ст. будинок мав №95) - тут у міжвоєнний період розташовувалася домівка Пласту, Соколу ІІІ та, правдоподібно інших молодіжних товариств. Сама будівля належала товариству "Рідна Школа", котра заснувала тут українську школу ім. Б. Грінченка.
  Щодо сучасної адреси, то тут маємо загадку, котру ще потрібно розгадати. Справа в тому, що початково вулиця Городоцька починалася біля сучасного Театру ЗахОК, а у 60-х роках ХХ століття з трьох менших вулиць зробили одну велику вулицю 1 травня, котра цю назву зберегла до 1990 року. Відповідно, при об'єднанні вулиць змістилася й нумерація будинків. На наше прохання дослідник історії Львова Борис Васильович Мельник повідомив, що згідно його даних, тепер цей будинок відповідає №115. На користь цієї версії свідчать дані, взяті дослідником з архівних документів та його кількадесятирічний досвід. Натомість Ігор Мельник у пише, що «рохи далі від Городоцької відгалужуються Залізнична та Чернівецька вулиці, утворюючи площу, яка, однак, не має офіційної назви. Колись львів’яни називали цей майдан Копитковим. До 1860 р. тут була Городоцька рогатка (шлагбаум), на якій, як і на інших міських акцихних рогатках, побирали мито від кожного копита коня, що в’їжджав до Львова. Після побудови залізничного двірця рогатку перенесли далі, там де тепер перетинаються з Городоцькою вулиці Любінська та Кульпарківська. На Копитковім була українська школа ім. Бориса Грінченка (вул. Городоцька, 145), яку утримувало товариство "Рідна школа"» («Історія львівських кам'янихь», с. 275). На користь цієї версії свідчать дані з тогочасних пластових часописів, що домівка містилася «на Городецькому передмісті (недалеко головного залізничного двірця)». Проте, не слід забувати, що й сучасну свою домівку у тому районі на Шептицьких, 16 пластуни теж вважають розташованою близько головного вокзалу. Гадаємо, що ця історія ще матиме продовження у подальших дослідженнях.
  
• Коперніка, 5 - перша пластова домівка. В цьому будинку у 1911 році відбулися перші пластові сходини. Цікаво, що гурток був мішаний. Ходити на сходини було не так просто, як зараз. Гурток був таємний, і тому, щоб австрійська влада не дізналася про такі збори, приходити до будинку треба було не всім одразу, а по одному через доволі тривалий проміжок часу. 
  
• Корнякта, 1 - тут було приміщення Української вчительської громади. І тут в 1930 році, 12 квітня, в день Пластової Присяги, відбувся З'їзд Сеньйорату і був створений 1 курінь ім. Степана Тисовського (він зараз називається Олександра і Степана Тисовських). Так само в цьому приміщенні від 1932 року перебувала редакція журналу «Вогні», що був на початку 30-х років минулого століття одним з найкращих українських часописів. А сам кооператив «Вогні» виконував функції теперішньої пластової крамнички: забезпечував пластунів необхідним вирядом, тут шилися однострої, виготовлялися різні відзнаки тощо.
• Кирила і Мефодія, 17-А - теперішня Львівська лінгвістична гімназія (колишня СШ №4), а раніше — гімназія сестер Василіянок, при якій діяв перший дівочий курінь ім. Марти Борецької, зв'язковою в якому була Олена Степанів. В цій школі вчилося багато визначних пластунок, тут теж відбувалися пластові сходини, тут викладала засновниця новацтва Савина Сидорович.
  
• Листопадового чину, 12 - адреса, котра стала відома як місце 60-річного переховування прапору пластового куреня Лісові Чорти. Див. також Історію про цю пригоду ⚠
  
  

Пам'ятники

• Хрест з пластовою лілейкою в пам'ять пластунів, що загинули за Незалежність України в часі світових воєн (Личаківський цвинтар, Пантеон УГА)

Меморіальні таблиці

• Барельєф пластунам, що втекли з в'язниці. На барельєфі зображено трьох соколів, що символічно розірвали грати тюрми і втекли на волю. У 1939 році троє пластунів - Петро Башук, Петро Канюка та Ярослав Гайвас - зробили вдалу спробу втечі з львівської тюрми на вулиці Городоцькій, 20.

• Малковським Анджею та Ользі, засновникам польського скаутингу. Встановлена 1991 року ZHR (Союз харцерів Речі Посполитої) з нагоди 80-річниці заснування перших гуртків харцерів у Львові.
• Петру Франку. Вулиця Туган-Барановського, 10.
  

• Польським харцерам, що загинули в часі Першої світової війни. Личаківський цвинтар, "Цвинтар Орлят".

• Тисовському Олександру (також Анатолю Вахнянину і Кирилу Студинському ), вул. Глібова, 15.

Вулиці
Пластова - досілдник історії Львова Ілько Лемко подає такі відомості: «Від Корейської на Схід за межі міста прямує вулиця Пластова, названа так 1993 року на честь українського молодіжного скаутського товариства, від 1958 року мала назву Силікатна. Забудова вулиці промислова».

Поховання на Личаківському кладовищі

• Старосольський Юрій (* 6. IX. 1894 – † 30. I. 1962). Начальний Пластун 1972-1991 років. Помер у Сілвер Спрінґ, США. Личаківський цвинтар, Пантеон УГА.
• Тисовський Олександр (* 9. VIII. 1886 — † 29. III. 1968). Співзасновник Пласту. Доктор біологічних наук, викладач природознавства в Академічній гімназії (1911 — 1914 рр., 1924 — 1939 рр.), професор Українського таємного університету (1920 — 1924 рр.) та Львівського державного університету (1939 — 1941 рр.). Помер у Відні, перепохований у Львові 2002 року.
• Франко Петро (* 28. VI. 1890 — † VI-VII.1941). Співзасновник Пласту. Сотник Українських Січових Стрільців, начальник Летунського відділу Української Галицької Армії. Інженер-хімік, викладач в українських гімназіях. (in memoria).