Передача Вифлиємського вогню миру бойскаутам Сполучених Штатів Америки 
                                                                                    Томас Ертгаллєр

Вже більше ніж 15 років скаути Австрії намагаються активно розповсюджувати Вифлиємський Вогонь Миру по якнайбільшій кількості країн Європи. Особливою ціллю була передача цього символу Миру і Добра до США. Завдяки успішному трансортуванню представників скаутів Австрії до США, їм вдалося передати вогонь безпосередньо представнику бойскаутів Америки у Нью-Йорку.

Powered by AUA
«Powered by AUA», так можна назвати цей проект, який нам вдалося реалізувати завдяки австрйським авіалініям. Після того як  AUA погодилися фінансувати нам переліт, залишилося отримати дозвіл на здійснення цього проекту. Ще й до того дозвіл на перевезення відкритого полумя у літаку! Довелося оббігати багато закладів, щоб отримати всі необхідні дозволи. У аеропорту мене зустріли  "Head of Flight Safety & Security Training" австрійських авіаліній і супроводжували аж до літака, де мене чекав вже інший службовець . Після того, як ми завантажилия у літак, лампадки були закріплені у спеціально призначеному для них місці.

12:00 – старт у Відні
Незабаром після старту виявилося очевидним, що кисню у кабіні, де перебували лампадки,  для підтримання вогню забракне. Ми переставили обидві лампадки на задній борт літака і забезпечили їх киснем із власного газового постачання. Один з двох супроводжуючих службовців завжди вартував  біля вогню. Екіпаж літака був вражений останніми подіями. Від мене вони дізналися багато про австрійських скаутів загалом і Вифлиємський Вогонь Миру зокрема. Також багато-хто мав бажання зробити фото з лампадками, яке б засвідчувало  «І ми тут були!!!». Після моїх численних розповідей та історій, вони зрозуміли значення цього перельоту для саутського братерства, і плекання добра загалом. Нарешті. Після 9-ти годинного перельоту ми приземлилися на американському контененті.
15.00  - приземлення у США
Хоча спочатку було важко отримати численні дозволи на переліт, все ж вже у Нью-Йорку ні митна, ні еміграційна служба не цікавилися моїм вантажем. Як і коженого пересічного пасажира, мене фотографували і брали відбитки пальців. Ми це зробили. Перша ціль досягнута – ми в США!

Зустріч у американському аеропорту
Бойскаути США (і декілька представниці жіночої половини скаутів США) зустріли мене у аеропорту з великим скарбом. Після численних фото та інтервю місцевої преси та газети аеропорту,  я мав право згасити полумя, адже цей вогонь горів уже як у лампадках бойскаутів Америки, так і у їхніх серцях. Цього ж вечора скаути США розповсюдили цей вогонь ще по трьох штатах, і таким чином продовжили естафету ВВМ, почату ще у 1986 скаутами Австрії.

Leaving New York never easy
Коли я хотів знов ступити на територію аеропорту, виявилося це не так той просто. Озброєний підтвердженням AUA про перевезенням мною лампадок, які ще й до того всього вже були пустими, охоронці у аеропорту оглядали мене дуже прискіпливо, і не допускали  до літака, бо я, бачте, приволік в їхній аеропорт небезпечні і заборонені предмети. Все зайшло не надто далеко – завдяки ліквідації обидвох лампадок, які я мусів здати охороні аеропорті, мені дозволено піднятися на борт літака. Моє полегшення(спричинене не тільки легшим багажем) було в кінцевому результаті страшенно велике, коли я зайняв своє місце у літаку, який віз мене додому. Екіпаж літака був радий мене бачити(той самий, з яким я летів до США). Я, нарешті,  міг вдихнути повітря, яке було вже більш ріднішим – з кожною хвилиною додому все ближче і ближче!

Лампадки врятовано!
Після повернення до Відня, отримав я листа від бойскаутів Америки. Їм вдалося пояснити «освіченим» працівникам охорони американського аеропорту сутність ними ліквідованих лампадок і уникнути їхнього знищення.. В кінцевому результаті ми отримали лампадки цілими і неушкодженими.

То була пригодницька історія, завдяки якій вдалося нам реалізувати давню мрію – транспортувати вогонь Миру, Добра і Любові на американський континент. Вона принесла нам багато клопоту, який, повірте, вартий здійснення такої високої мети! Сподіваємося на ще багато таких вершин, які б хотілося і моглося підкорити!!!
грудень 2004

З німецької переклала пл..розв. Соля Кейван