Ну нарешті! В ці вихідні (28-29 вересня) наша Етноколесівська родина знову зібралася разом, цього разу на не менш колоритній бойківській землі.  Зустріч була по-осінньому затишною, родинною і плідною, але про усе по-порядку…

А отже, зустріч реферантури етнопластування та усіх небайдужих до українських традицій (а таких було направду багато - разом 23) розпочалася в суботу 28 вересня в маленькому бойківському селі з великою історією – Уричі. Завдяки директорові п. Василю Рожко та працівникам Державного історико-культурного заповідника Тустань, учасники етнозустрічі мали нагоду на два дні поринути у магічну атмосферу бойківського села та пожити в автентичній бойківській хаті, відреставрованій музейниками.  Тема першої осінньої етнозустрічі  зацікавила пластунів з різних куточків України та куренів, зокрема ОЗО, Передові, Ластівки.  Серед учасників були також самітники та непластуни.  Ініціаторами осінньої зустрічі став курінь Степові Відьми. 

Багряні гори, затишна дерев’яна хата, широкі довгі лави та стіл, спілі осінні яблука на столі, глиняна піч,  українські строї  -  саме  такою запам’яталася  Хата у Глубокім.  Не менш цікавими були гутірки запрошених етнологів про бойківську хату та древні городища, таємничі  історії про відьом, перевертнів та хованців, після яких було не так уже й легко заснути). Справжнього  бойківського колориту зустрічі додавав Любомир Сікора, котрий відкрив для нас секрети бойківської кухні, історії, звичаїв,  душі і не тільки). А ще відвідини музею та скель в Уричі, плюс кілька нових бойківських словечок до лексикону, майстер-клас з приготування вареників на 20 людей, пісні під гітару та ще багато-багато всього цікавого.

Підсумовуючи, за ці два дні «набадулили» (це якраз і є одне з нових бойківських словечок) ми багацько, згадати хоча б ті дві макітри вареників, яких ми так і не подужали з’їсти) А якщо серйозно, то маємо тепер стратегію розвитку реферантури етнопластування,   багато планів на майбутнє, зокрема вечір вивчення етноколискових для мамусь, проект «Моя вишиванка», напрацювання тематичних гутірок для юнацтва. А ще маємо багато натхнення та запалу до праці.  А   головне, що наша Етноколесівська родина збільшилася, а це означає, що разом ми зможемо втілити у життя найбожевільніші ідеї та плани.  Добре, що ми знову разом)