В нас за планом була акція по прибиранню берега від сміття. У заході прийняли участь дев’ять пластунів станиці «Білгород». Йшли ми пішки 23 км від домівки у Білгороді-Дністровському до с. Затока. Погода була чудова, ми йшли й співали пісні і залучали одночасно до пластового життя двох новеньких хлопчиків. По дорозі в Затоку ми вирішили зайти на галявину, відому серед жителів міста як "Біла горка". На горці у нас завжди проходять змагання з туризму, а весною "Свято весни”. Прийшовши на місце ми були приголомшені - там дуже смерділо та було багато сміття, а на місці змагань з’явилося величезне брудне озеро... Йшли довго, і увесь час спостерігали потік каналізаційних відходів – ціла ріка! Все навколо смерділо, поряд не було зеленого місця - все сухе і неживе. Пройшовши ще з півкілометра ми побачили причину цього лиха - товсту трубу з якої виливалася смердюча рідина на галявину. Це був неприємний момент, адже кожен рік на Білій горці проходить змаг з туризму серед дітей шкіл міста, а тепер все просто поринуло у жахливе озеро з відходів. Схоже, що наступного року змаги будуть в іншому місці, або не будуть взагалі…

Нарешті дійшли до пляжу на морі. Ми з Ніною трохи відстали від гурту і вирішили розпочати вже збирати сміття. Мішки зі сміттям наповнювались миттєво. Я була здивована такій великій кількості пляшок, поліетиленових пакетів, пластику і та іншого сміття на пляжі. Знайшли одну «кришталеву» туфельку та «пляжну» сандалію. А потім влаштували fashion-виступ на бетонному «подіумі». Пройшовши три з половиною кілометри до нашої "морської домівки" – дачі наших виховників на базі відпочинку "Івушка”, ми з Ніною зібрали дев’ять мішків зі сміттям, а прийшовши на дачу приготували смачну їжу та заварили духмяного чаю. Всі разом ми зібрали 17 мішків сміття. Ми були здивовані надзвичайними знахідками. Але вже пора і додому, дружно йдемо на зупинку автобусу і через годину - вдома. 

Дуже шкода, що люди не помічають скільки лиха роблять природі. Адже помітять лише тоді, коли прийде найгірший час. Тож ми трішечки допомогли екології, внесли маленьку частинку допомоги від кожного з нас. А хто допоможе нашій "Білій горці”? Можливо відомий у світі "Центр культури вина” щось зможе зробити – звідти не більше кілометра до місця екологічної катастрофи! А що скаже на це Луі Тардане – швейцарський винороб, якщо знову "спуститься з небес”, аби подивитися на рідне засаджене виноградом узбережжя Дністровського лиману?