13-16 листопада у с.Рибне, поблизу Івано-Франківська, відбувався Крайовий вишкіл виховників УПЮ ч.141.
4 дні, більше 30 гутірок, 20 інструкторів, море нових знань, вражень, емоцій. Учасники вишколи мали можливість поспілкуватися з досвідченими виховниками та інструкторами.
Провід нагадує, що для проходження вишколу потрібно надіслати виконані завдання до 22.00 год 21 грудня 2014 року на адресу lesya.rudchuk@plast.org.ua.

 Ще раз дякуємо всім учасникам та інструкторам, що приїхали та створили таку неперевершену атмосферу.

Спогади учасників та інструкторів з вишколу:

- Хотів подякувати проводу, інструкторам та учасникам за багато корисної інформації, чудову атмосферу і просто за прекрасно проведені 4 дня разом. (Станіслав Коломієць)

- Продовжую свої мандри по вишколах:).Дякую Лесі Рудчук та команді за один з найзатишніших та найемоційніших вишколів КВВ ч.141 Лягаю спати з відчуттям неймовірної гармонії і натхнення. (Люба Журко)

- Друзі, дякую всім за неймовірний час разом, ефективне, надихаюче та просто сімейне і тепле спілкування. (Пархуць Юля) 

- Перший день вишколу.
Мозок кипить… нічого не розумієш. Де я? Що я? Як я? Нащо я?
Гутірка за гутіркою, рука вже болить конспектувати. Починаєш не розуміти, що пишеш, зубуваєш назви предметів, якими користуєшся. Не рахував скільки було гутірок, бо це не можливо… збився з ліку. Ігри були, трошечки… тільки щоб не спали. До речі, на гутірці Дрогобицького ледь не заснув, в принципі, як на всіх його гутірках.
І тут… нарешті їдемо, збираємо речі, забираємо все для проведення вишколу, грузимося в транспорт – їдемо.

Село Рибне.
Поселяємося. Думав, що вишкіл вже розпочався, але відкриття було після незчисленної кількості гутірок. Умови – шикарні, як на мене. Як на всіх – думаю також були задоволені. Годували нас файно, нічого не скажеш. Критика – відсутня.
Ніч. Холодно. Йдемо спати. Зайшов ще у туалет, і виявилося, що до туалету можна попасти із 3 кімнат одночасно. Прикольнуло таке.

П’ятниця, 2 день.
Світанок. Відкриття дня. І тут традиційно… свисток! Ой… цей свисток китайський… не один в думках матюкався. Ну… хто чув, співчуваю. Думали, буде вільний час, але не судилося старшопластунам віддихати, тішив себе тим, що я не новак. Дальше була всім відома фраза Бодика (так звали нашого бунча, який був володарем того китайського свистка): «Виходимо на гутіркууууу». І так повторялося кілька разів за день. Грали ігри, гутірки набирали вже спеціалізації, що мені неабияк подобалося. Тішився, що здобуваю нові знання і вивчаю кращий підхід до дитини. Закриття і чаювання. Сон.

Субота, 3 день.
А ось тут я зрозумів, наскільки класним можна бути виховником. Звісно не сам це зрозумів, а мені показали власним прикладом – Любов Журко, СВ. «СВ» - це не Свято Весни, це Степові Відьми (це так, для нотаток). Вона настільки енергійна, що заразила мене цим. Вона встигала все: і на дошці писати (все таки не зміг згадати її назви за час написання цього спогаду про вишкіл), і на компютері слайди перегортати, і змістовно пояснювати нам, і слухати нас, і думати про своє (по крайній мірі я так вмію J). 

Неділя, 4 день.
Останній день вишколу, рахуємо гутірки до кінця, помалу збираємо речі і дивимося, чи хтось написав у конвертики, які висіли із нашими іменами. Написала «хтось» і Люба Журко. «Хтось» писав про класне знайомство, за яке мені булО вдячне і так далі, а Люба дякувала за мої відгуки про її гутірку.
Зібрали речі, пакуємося в машини і гайда до дому… Жаль, а їхати то не хочеться…
 
Вишкіл – шикарний. Вражень – море. На другий рік хочу ще один такий J
Всім бути Сильними Красними Обережними та Бистрими!

(Олександр Рошкевич)