4 січня юнаки Рівненського Пласту – Національної скаутської організації України вшанували пам'ять видатного військового діяча доби національно-визвольних змагань Василя Тютюнника. Юнаки здійснили мандрівку містом до могили генерала, яка знаходиться на Дубенському військовому меморіалі.

На могилі генерала заступник голови рівненського Пласту Тарас Давидюк розповів юнакам про його життєвий шлях. За його словами, українська молодь має вчитись вшановувати своїх військових героїв.

Довідково:

Василь Никифорович Тютюнник — український військовий діяч, керівник оперативного відділу генерального штабу Армії УНР, командувач Дієвої Армії УНР в 1919 році.

Василь Тютюнник служив офіцером піхотних частин у російсько-японській та Першій світовій війнах. Від березня 1918 — в українській армії, помічник начальника відділу Генерального штабу. Знаходився на військовій службі і в період правління гетьмана Павла Скоропадського. З листопада 1918 був заступником начальника Генштабу — начальником оперативного відділу.

В кінці травня 1919, коли українська армія перебувала в скрутному становищі, ведучи одночасно бойові дії проти Червоної армії, Добровольчої армії, та польських військ, Тютюнник розробив план прориву військ УНР у напрямку Проскурова («Проскурівська операція»), яка почалася 1 червня 1919. В результаті її виконання вдалося відбити у Червоної армії Проскурів, Кам'янець-Подільський (в якому розмістились урядові органи УНР) і ряд інших.

Після успіху Проскурівської операції — начальник штабу армії УНР, а через місяць, в кінці липня — командувач армією. Генерал-хорунжий армії УНР. З серпня 1919, одночасно, — командувач Східною групою об'єднаної армії УНР і Галичини. В серпні 1919 військам під командуванням Тютюнника вдалося відбити у Червоної армії міста Вінниця і Жмеринка.

17 листопада — 22 листопада 1919 керував обороною Проскурова (нині Хмельницький) від білих військ. Захворів на тиф, від наслідків якого помер від розриву серця у Рівному.

Сучасники відмічають, що Тютюнник, плануючи операції, любив ризикувати. Був видатним полководцем УНР, виступав за ведення бойових дій до останньої можливості. На відміну від ряду інших українських воєначальників, не намагався конкурувати із Симоном Петлюрою.

На могилі генерала Тютюнника в Рівному в 1930-х роках на кошти учнів Рівненської української приватної гімназії було встановлено пам'ятник, реставрований 1992 року.

2001 року на будівлі Рівненського військового шпиталю, де помер Тютюнник, встановлено меморіальну дошку.