Добиратись до Східниці було нелегко, проте ми впорались. Це курортне селище зустріло нас теплою погодою та чарівними краєвидами. Після приїзду,  дМиТерки розмістились у невеликому будиночку, що поблизу річки. Одразу прийнялись їсти варити, а після того всі дружно бавились ігри. День пройшов надзвичайно швидко, а вечір готував свої сюрпризи. Організатори (гурток «Невгамовні Світлячки») у кімнаті запалили свічки та запросили юначок послухати новорічну та загадкову казку. Усі вляглись на величезне ліжко, а в. о. зв’язкової Тетянка Пляцок, наче своїм дітям, розпочала читати й поринати в це диво. Коли вже догорали свічки, то всі позасинали з посмішкою на устах. 

Наступний день розпочався руханкою та смачним сніданком. Після цього дівчата викручувались на твістері  під гучну музику. Погода була настільки чудова, що Дмитерки вирішили піти погуляти, набрати цілющої води,  помилуватися природою та подихати свіжим повітрям. Прийшовши, вони насолоджувались смачним обідом. Як тільки кухня була прибрана, юначки повсідались на майстерку. Власними силами й руками вони зробили багато пухнастих баранчиків та виробів з полімерної глини. Закінчивши з цим, Терки сіли дивитись фільм, а потім просто почали говорити й обмінюватись своїми секретами. Час пролетів непомітно й ніч вже обіймала нас своїми снами.

Прокинувшись третього дня, дівчата побачили за вікном легенький сніжок, що поволі літав у повітрі. Оскільки це був останній день мандрівки, то Дмитерки почали збиратись додому та прибирати в будинку. Важко було розлучатись з такою гарною місциною, проте в нас залишились вірні друзі –  спогади.