Варто сказати, що традиції – це те, що може, з одного боку, утримувати, сприяти спільній роботі, допомагати, а з іншого – стати фактором, який стримує розвиток. Тут треба мати певний баланс і дивитися, щоб традиції були такими, які актуальні до сьогодення, актуальні часу.

Якщо говорити про “Пласт”, то внутрішня культура і традиції – це те, що зберегло організацію протягом ста років, і саме в кризовий час. Тому що під час заборони організації на теренах України, саме традиції, той дух Пласту, який українці пережили в дитинстві, зберегли його десь в інших частинах світу. На користь цього свідчить той факт, що Пласт був однією із перших організацій, що утворилася, згуртувалася, коли люди виїхали з України, тікаючи від війни і переслідувань, зокрема, в таборах переселенців в Німеччині. І це через традиції, тому що люди пам’ятали, знали, що потрібно робити, щоб згуртуватись. Їм було достатньо просто прийти ввечері на певне місце і експромтом провести таборову ватру. Достатньо привітатись спеціальним вітанням, як в Пласті є СКОБ,  і зрозуміти, що ця людина з тобою вже рідна у певних моментах, по духу. І саме такі елементи можуть творити й інші організації, які не такі старі, скажімо, як Пласт. Тобто,елементи зовнішніх ознак, спеціальні вітання, елементи знайомства, спільного проведення часу – це те, що буде поєднувати завжди, навіть якщо людина певний час працювала в організації або була волонтером і далі вона піде в іншу організацію або ще кудись. Але згадки про якісь дрібні моменти зовнішнього одягу, спілкування, або традиції (наприклад, в один і той самий час десь зустрічатись) можуть тримати цю людину в полі зору організації і надалі.