Цьогоріч сорок вісім пластунів-новаків віком від шести до дев’яти років з Рівненщини, Київщини та Сходу України 20-28 червня у Клевані проходили своє найперше таборування. У завершальні його дні мені пощастило побувати в гостях у пластунів та побачити, як і що там відбувається.
Знайомство з НСОУ “Пласт”
Близько години потягом до станції Клевань і ще хвилин сорок пішки селищем та лісом, і ми - я, молодший брат та лікар-волонтер Любомир Кінах - на місці. На території колишнього піонерського, а нині пластового, табору чути галас та сміх: діти й виховники щось активно обговорюють.
- Триває рада, - пояснює голова ради НСОУ «Пласт» станиця Здолбунів, комендант табору Юрій Шадий. - Щодня ми вивчаємо князів Київської Русі. Сьогодні говоримо про Данила Галицького.
Братчик Юрко, а саме так називають у «Пласті» Юрія Шадого, проводить невеличку екскурсію територією. Діти разом з виховниками живуть роями по 7-8 осіб у дерев’яних будинках, поряд є вбиральні, трохи далі - душові.
А тим часом новаки вже затягли пісню: «Це король Данило звів галицьку столицю Львів». Так вони точно запам’ятають, хто саме зас­нував місто Лева.
Доки гортаю таборову книжечку-співаник, якою тут користується кожен новак, підходить юний пластун. Посміхається, вітається. Каже, що він Мирослав зі Здовбиці. Йому дев’ять років. У таборі дуже подобається. А тим часом свисток сповіщає про початок змагу з історії, який відбувається у формі квесту. Визначають тих, хто запам’ятав факти з історії Київської Русі. Кожен новак проходить визначеним маршрутом, робить зупинки й отримує запитання про певного князя. Є й підказки. Так, розповідаючи про Володимира Великого, новаки тримають у руках гривню, а про Ярослава Мудрого - паперовий двогривенник.

Щоправда буває, що діт­лахи просто вгадують відповіді. Іноді помиляються. Але виховники впевнені: вже те, що діти хоч щось запам’ятали, дуже добре.
Правила у таборі демократичні - дитина може обирати, брати чи ні їй участь у змазі. Тож тим, хто не бажає проходити історичний комплекс, дозволили, читати, малювати або ж писати листи.
Протягом усього періоду таборування діє таборова пошта: дітки надсилають пос­лання один одному, пишуть і кухарям, які, до речі, годують їх дуже смачно.
На кухні працюють двоє кухарів. Накривають та прибирають зі столів самі пластуни: щодня чергує певний рій. А перед трапезою дітлахи обов’язково промовляють молитву і бажають один одному смачного.

Купання, навчання, змагання…
По обіді новаків оглядає лікар.
- Ура! Буду купатись! – вилітає з імпровізованого кабінету хлопчик років восьми і мерщій біжить по плавки та рушник.
Купаються діти у відкритому басейні - по 5 хвилин під контролем виховника. Після короткої післяобідньої тиші - знову навчання. Тепер новаків поділять на групи за вміннями: «Танцюрист», «Любитель народного мистецтва», «Лісовик», «Золоте перо», «Стрілець», «Картографія» та «Любитель рослин». Групи захоплено працюють на усій території табору: сьогодні вони складають ще й вмілості.
Працюємо разом з юними лісовиками: діти присіли над позначеними стрічками рослинками і розповідають інструктору Олександрі, як ті змінилися: чиясь виросла, ще в якоїсь з’явився листочок, а котрась залишилась такою ж, як і була.
- Не забувайте все записувати до щоденників спостереження, - нагадує Олександра.
На початку роботи табору діти позначили рослинки й тепер слідкують за їх змінами – розвивають спостережливість.
Далі - до лісу. Перевіряють, чи прийнялись молоді дерева, висаджені на початку табору, оглядають «рани» старих дерев, які самі ж полікували.
Майстер-клас від Олександри з лазіння по деревах за допомогою зв’язаних шнурівок від взуття чи «драбинки» з міцної гілки у дітлахів викликає справжнє захоплення. А комусь навіть вдається повторити певні елементи.
Після підвечірку - змаг на вмілості. Він теж проходить у формі квесту: діти біжать маршрутом, складаючи на певній точці одну з вмілостей. Пізніше новаки вечеряють та готуються до закриття табору, грають в ігри, співають. Виховник Наталія розважає їх зі справжнім завзяттям. Таборова демократія поєднується з чіткою дисципліною: перед закриттям табору комендант оглядає зовнішній вигляд пластунів, частину з них відправляє виправляти недоліки. А згодом новакам урочисто вручають посвідки про те, що вони пройшли цьогоріч таборування у Клевані. Отримує відзнаки і пластовий провід – виховники та інструктори. Наприкінці пластуни співають разом пісню новаків та новачок, урочисто виносять хоругву і моляться.
Далі на них чекає остання ватра. І знову пісні, танці, ігри. «Боже, що дав нам цю днину сонця і праці, і гри, в тиху вечірню годину нашу молитву прийми…», - лунає молитва, якій більше ста років.
О двадцять третій - відбій. Але у пластового проводу є ще багато справ. Вклавши дітей спати, виховники збираються на нараду, аби обговорити план дій на зав­т­ра. Треба виставити остаточні бали, які отримали за час таборування новаки, узгодити ціни на товари для ярмарку, а ще спланувати виїзд з табору, бо завтра - час прощатися.

Рушаємо додому. Новий день зустрічаємо з дощем. Після сніданку на ганку нашого будиночка збирається купка дітлахів. Розповідають нам з братом про себе, розпитують про нас і запевняють, що нам треба вступити до «Пласту». А ще - не можуть дочекатися сьогоднішнього ярмарку.

Тут діє власна «валюта» - пластони. За час таборування кожен зумів заробити від 20 до 60 пластонів. Новакам пропонують спершу придбати відзначку та футболку - на пам’ять. А вже потім - солодощі та фрукти.
Далі дітлахи складають речі. Ці дев’ять днів вони провели не лише у чудовій атмосфері, а й в хороших умовах.
Насамкінець фотографуємося на згадку, обідаємо і збираємося в дорогу. Прямуємо знайомою стежиною до станції Клевань. Дітлахи втомлені, але неймовірно щасливі. Упевнена, вони з нетерпінням чекатимуть наступного літа і нового таборування.

Автор статті Ірина Самчук
Більше фото можна знайти на сторінці табору у Фейсбуці