Перш ніж розпочати аналіз реального стану УПЮ слід відмітити, що це перша спроба такого аналізу і він є надзвичайно необхідний, у зв’язку із реєстрацією Пласту на державному рівні. На відміну від попередніх часів, тепер, як ніколи, результати роботи кожного осередку Пласту складають враження про організацію з цілому. Тому основним завданням малої РСК повинно стативироблення заходів по зміцненню єдності Пласту.

Зазначений аналіз неможливий без критичного поглядуна всі попередні періоди відродження Пласту. Якщо точкоювідліку поширення Пластувідзначити літо 1989 р., коли з’явилась перша інформація, то, на мою думку, проглядається 4 періоди:

І – літо 1989 – весна 1990 року
ІІ – весна 1990 – весна 1991 року
III– весна 1991 – весна 1992 року
IV– весна 1992 – січень 1993 року

Спробуємо охарактеризувати кожен період.

І період (літо 1989 – весна 1990 р.).

Інформацією про Пласт, як про молодіжну організацію, яка займається патріотичним та релігійним вихованням володіє обмежена кількість людей, які намагаються реалізувати свої погляди на практиці. Основними спробами такої реалізації є організований УХДС табір а Паланиках та спроба Товариства Лева організувати дитячу філію Товариства – "Левенята".

В обох випадках проглядаються хибні поглядина Пласт, з точки зорусистеми виховання.

Основним результатом цього періоду (особливо табору в Паланиках) було те, що за словами почесного пластуна академіка І.Юхновського "пролунав дзвін, який примусив зайнятись відродженням Пласту на більш високому рівні".

II період  (весна 1990 р –весна 1991 р.)

• у м.Львові створюється ініціативна група, до якої входять представники різних політичних організацій;
• створюється школа пластових  провідників;
• з’являється перша пластова література;
• налагоджується офіційний контактз проводом Пласту в діаспорі.
• поширення інформації на теренах Зах. України, поява перших зацікавлених на Сході;
• реєстрація Пласту у Львові;
• проведення перших пластових таборів:
• a) в Рожанці (школа провідників);
• б) в Заросляку (перший юнацький табір).
• переведено перше заприсяження;
• проходить перший з’їзд Пласту в Моршині.

Саме в цей період спостерігається найбільш масове зацікавлення Пластом, перш за все у зв’язку із загальним національним піднесенням.Але хочеться зазначити іншу причину –відсутністьінших дитячихорганізацій нового типу. Саме ця обставина зібрала під пластовими прапорами людей з різними, інколи протилежними, поглядами навиховання дітей. Усі ці погляди, в зв’язку з відсутністю єдиногоавторитетного центру розвитку Пласту, реалізувалися на практиці і спричинили закладення конфліктів, вирішення яких відкладається на майбутнє.

III період (весна 1991 р.– весна 1992 р.)

Цей період розпочинається першим вишколом впорядників УПЮ, а також з’їздом Пласту в Івано-Франківську.

• початок формування структури УПЮ;
• поглиблення знань пластової системи виховання;
• переводиться 3-и вишколи впорядників УПЮ, які не можуть задовільнити всіх бажаючих;
• переведено десятки таборів.

Але головне, що хотілося б відмітити в цей період це перші спроби привести виховну діяльність в станицях(пл.групах) у відповідність до пластових правильників, статуту, атакож перші спроби систематизації поширення Пласту.Саме ці спробиприводять до загострення конфліктної ситуації і як результат до позачергового з’їзду Пласту в Тернополі.

Отже, на цьому етапі не вдається добитися єдності організації. В Пласті продовжують реалізовуватись найрізноманітніші погляди на виховну роботу.

Самев такому стані ми вступили в останній період. Це час реєстрації Пласту на державному рівні, час переведення декількох десятків таборів.   Прихильники Пласту працюють більш як в сімдесяти містах та селах України. Отже, як ніколи потрібна єдність організації, але в зв’язку з тим, що нічого в цьому напрямку неробиться, я як Крайовий Комендант УПЮ, на жаль, вимушений констатувати наступне:

• на останній вишкіл з 50-ти зголошених прибуло 27. Нові зголошення не надходять;
• до III проби зголошуються юнаки виключно Львівської станиці
• більшість пл.груп діє в повній ізоляції від Булави УПЮ,що по-перше сприяє виникненню позаструктурних пластових угрупувань з власними поглядами на виховну роботу, по-друге, породжує конфліктні., неузгоджені дії. Наприклад, в пл. групі Сокаля на протязі року діють курені ім. Довбуша та Л.Українки, хочакурені з такими патронами вже зареєстровані в Булаві УПЮ. І цей випадок не поодинокий;
• в переважній більшості станиць та пл. груп відчувається падіння, а інколи і повний занепад роботи.

Загальними причинами такого занепаду є: брак літератури, фінансові проблеми для нових пластових групі необхідність поглиблення та вдосконалення виховної роботи для станиць тапластових груп, що діють більше 2-ох років. Крім того більшість станиць мають свої власніпроблеми без вирішення яких неможливий нормальний розвиток.

Без сумніву, основою УПЮ Україниза чисельністю і станом роботи є Львівська станиця. Зрозуміло, що це багато в чому залежить від того, що тут робота почалась найшвидше, наявна непогана забезпеченість літературою і т.д. Але найважливішим є те, що Львівський Пласт є організацією дитячою не формально, по назві, а по суті. Другим важливим фактором є те, що найважливішою діяльністю у Львівській станиці є виховна робота. Саме навколо виховної роботи об’єднуються ті, хто, можливо, є різними за характером, політичними поглядами. Станична старшина складається виключно з виховників і основна діяльність полягає в забезпеченні виховного процесу. Робота виховників, зв’язковихне обмежується нічимкрім пластових правильників. В результаті цього постійно зростає число куренів. Практично всі курені забезпечені власними домівками.

Станиці Дрогобич, Стрий, Івано-Франківськ, Луцьк, на мою думку, можна зарахувати до тих, в якихвідсутні якісь серйозні конфлікти і вихід з кризового стану полягав в поглибленні виховної роботи, пошуках нових та вдосконаленні старих форм та методі з роботи.

Станиці Жидачіз та Самбір со’єднує те, що найактивніші члени станичних старшин постійно не проживають у своїх станицях, що, без сумніву, ускладнюєїхню роботу.

В таких станицях як Тернопіль, Київ, Рівне конфлікти надзвичайноускладнюють ситуацію, відволікають від виховної діяльності. При всій індивідуальності конфліктнихситуаційці станиці, на мою думку, со’єднує   авторитарністькерівництва. В результаті цього в ст.Тернопіль за всі періоди відродженнявиключено з Пласту таку кількість старшопластунів, якої б вистачило б на формування декількохкуренів. Крім того найактивніші члени станичної старшини одночасно є членами Крайової Старшини. Станиця Київ, по суті, перетворилась на організацію клубного типу (обмежене число  членів),відштовхуючи від себе всіх хто не поділяє їх "радикальних" поглядівна Пласт. Члени станиціігноруютьпластові правильники, вишколи впорядників (у вишколах прийнялоучасть тільки 2 виховники).Не підтримується зв’язок з Булавою УПЮ. Станиця Рівне, після відокремлення від станиці Волинь,          ввійшла в затяжні конфлікти. Відсутній будь-який контакт з Булавою УПЮ.

Єдиними осередками на Східній Україні, де проводитьсяхоч якась рсбота є пл. групи Кривого Рогу, Доненька, Дніпропетровська ДніпродаержинськаОднак там на протязі довшого часу вся робота тримається на активності одиноких впорядників. Поширення не відбувається.

Переважна більшість пл.груп Івано-Франківської та Тернопільськоїобластей не підтримує жодних контактів з Булавою УПЮ. Склалося враження, що їм не відомо про пряму підпорядкованість КПС.

Отже, аналізуючи все вище вказане стає зрозуміло, що в планізміцнення єдності Пласту нічого не зроблено. Навпаки, число конфліктів зростає. Через існуючу зараз практику склалася парадоксальна ситуація: я, як відповідальний за розвиток та стан УПЮ, нічого не в стані змінити, тому що мої думки, що стосуються проблем УПЮпостійно ігноруються на засіданнях КПС. Без вирішен цієї проблеми ладу з УПЮ не буде ніколи. Одні будуть, приймати рішення, другі–не виконувати роботу, а треті – відповідати. Отже це є перша проблема, ще потребує негайного вирішення.

Друга важлива проблема – це відсутність єдиного організаційного центру. Маса інформаціївтрачаєтьсяі не знаходить свого адресата, тому що на місцях часто не поінформовані куди писати: у Львів (Голові КПС чи на Вахнянина), у Тернопіль чи Булаві УПЮ. І якщо на майбутнє ми повинні робити все, щоб таким інформаційним центром став Київ, то на сьогоднішній день таким центром може бути тільки Львів, де зосереджено більшість кваліфікованих впорядників. До вирішення проблем поширення та розвитку УПЮ можна буде приступити, лише створивши такий центр, в рамках якого буде діяти Булава УПЮ.

На даний час достатньо лишень комусь задекларувати, що він бажає займатись або вже займається Пластом, як у нас вважається,що цей регіон охоплено нашою діяльністю. І не рідко трапляється,що зазначена діяльність дескридитує Пластову ідею.

Поїздки на Східну Україну і поширення пластових ідей в середовищі українських політичних партій та товариств, на мою думку, себе не оправдало. Члени тих чи інших партій (товариств) перенесли свої непорозуміння на Пласт (пл.група Сімферополя), або приділяють роботі з дітьми мало часу, в зв’язку з активністю в політичній діяльності (пл.група Донецька).

Слід ввести в практику агітаційні поїздки груп пластунів у східні області України, але дещо змінити орієнтацію щодо об’єктів інформування. Основні завдання:

• а) інтерв’ю газетам, радіо, телебаченню;
• б) виступи перед педагогами укр. шкіл, студентством;
• в) зустрічі з представниками державної адміністрації.

Для зацікавлених на базі Львівської станиці можуть бути створені постійно діючі початкові вишколи, а по потребі –вишколи впорядників УПЮ.

Не менш важливим питанням є поглиблення виховної роботи. На мою думку, в рамках Булави УПЮ необхідно створити групи по розробці методичної літератури, в які ввійдуть члени кадри виховників.Такі групи повинні займатись збором та систематизацією проблем,яківиникають у виховній діяльності, нових форм роботи. Трудність в тому, що така робота нікому не може даватися в обов’язок, до неї повинні зголоситись бажаючі, з урахуванням їх можливостей. Перші спроби такої роботи вже були: за ініціативою куреня "Лісові чорти" було видано посібник практичного пластування. На жаль, ця ініціатива не отримала серйозної підтримки КПС. І поки ще доводиться лишсоромитись за той дилетантський технічний і виховний рівень, що характеризує роботу Булави УПЮ.

На закінчення хочеться сказати, що деякі мої висновки є суб’єктивними, багато проблемзалишились поза увагою. Наприклад, я свідомо не піднімаю тих тем, які так частодискутувались в попередні роки: релігійне та патріотичне виховання, пріорітетність нації над особистістю чи навпаки, Пласт в школі. На мою думку, час дискусіїна ці теми минув з моменту прийняття Статуту, затвердження діючих правильників.

Сподіваюся, що в своїх виступах члени СК доповнять мої міркування або заперечать мені, що буде сприяти виробленню конкретних кроків по виходу з кризової ситуації.