Життєпис Петра Конашевича-Сагайдачного
Ні, вона у забутті, певне, не постане!
Поки Дністер із Дніпром многорибні плинуть,
Поти справи всі твої славно будуть линуть.
Не впадеш у глибину забуття безличну,
Не загинеш у літах -- маєш славу вічну!
(Вірші на жалісний погріб шляхетного лицаря
Петра Конашевича-Сагайдачного,Касіян Сакович,Київ,1622р.)
Петро Конашевич-Сагайдачний – одна з найвидатніших особистостей протягом великого відтинку часу, протягом великого відтинку часу, від початку й до кінця існування козацтва в Україні. Як свідчать українські та польські літописці, Сагайдачний народився в галицькому місті Самборі і належав до шляхетської родини. Початкову освіту здобув в Острозі, на Волині, в славетному училищі князів Острозьких. По тому, набувши навичок, пішов домашнім учителем до київського судді Аксака. З невідомих причин майбутній гетьман залишає Київ і йде на Січ де стає козаком. Тут він знаходить свою долю і здобуває славу. Достоту відомо, що з самого початку XVII ст. гетьман здійснив із козацтвом ряд морських походів до турецьких фортець і прославився, як грізний ватажок низового козацтва. В 1605р. Сагайдачний здобув Варну, а в 1616 знищив кримське місто Кафу, визволивши з неволі тисячі полонених християн і навів жах на самого падишаха. Отоді, слава про нього залунала по всій Україні, бо рознесли її визволені невольники. Тепер козацтво почало у сотні, які визнавали над собою владу гетьмана Сагайдачного.
Полякам дуже не подобалось те, що козацька сила все дужчає. Проте саме тоді вони були заклопотані війною з Московією і не могли ніяк впливати на ситуацію. Врешті , король наказав реєстровому гетьману Жолкевському втихомирити козаків. Але не так сталося, як гадалося вже в 1618 році король просив помочі в козаків у наступі на Москву. Його наймане військо, через нестачу грошей, покинуло його під Москвою і лише козацтво могло його врятувати. Умовою ж Сагайдачного була передача Києва козакам, і визнання його гетьманом Київським та всього війська Запорізького.
Гетьман був ярим захисником православ’я і противником Унії. Сагайдачний був дуже добрим управлінцем і політиком – він збільшив військо до 40-ка тисяч, провів поділ війська і поставив козацьких керівників у всіх містах йому підконтрольних. За свій кошт гетьман відновив старі братства і створив існуючі, дбав про зведення нових училищ та шкіл та сприяв освіті українського населення.
Сагайдачний ніколи не приховував своєї діяльності, діяв відкрито, всі документи і універсали завжди підписував своїм іменем, цим підтверджуючи свою відданість народу. Завжди відстоював лише українські національні інтереси, проте спромігся підтримувати дружні відносини з Річчю Посполитою. Саме тому гетьман підтримав своїм 40000-ним військом військо Сизігмунда III, в бою з 400000-ним військом султана Османа в 1621р. під Хотином. В тій битві лише завдяки допомозі козаків поляки змогли перемогти, проте бій став трагедією для козаків, бо в ньому смертельно поранили їх гетьмана. Після бою Сагайдачний майже рік прохворів у Києві і на весні 1622р. помер. Гетьман заповів віддати всі свої гроші Києво-Могилянській колегії.
Гетьман Сагайдачний, вперше за багато років приніс на Україну громадський спокій і дав народу силу на майбутню боротьбу.