„...Прийшли, побачили, перемогли. Потім довго сперечались, де ж ми перемогли. Хтось сказав „СВ”, були пропозиції про лещетарик та „Чоту Крилатих”. При згадці про „Легіон” всі схопились за голову. Пронесло. Хтось заїкнувся про „ДП”, але його відразу ж засміяли. „Якби так, то нас би поздоровили”, - сказав виховник – „А з того, що я пам’ятаю...” Мемуари на 40хв. Нарешті зійшлись на думці, що були на гулянці у крушельницьких. Даремно ми святкували Гондураський Новий Рік. Піду та вб’ю Каратника з його етнографічним гуртком. „Таке цікаве свято! Нові враження!” А про міцність місцевих напоїв змовчав, гад. Добре, що взяли відпустку. Що?! Як це вчора закінчилась?! П..<вирізано цензурою>. Потім відісплюсь. Ну Каратник... Найшли. Схопили. Поздоровили... Приходила старшина. Першим ділом спиталась, чого Каратник валається на землі побитий. Пояснили, що він постраждав через антисоціальні дії проти куреня. У відповідь Каратник кричав, що це не гуманно, суперечить П.З. і здоровій логіці. Згадав чиюсь маму... Виховник пожертвував хусткою для загальної тиші. Старшина спиталась про свинство на домівці. Все списали на Каратника і додали до хустки свисток. Запропонували провести духовно-роз’яснювальну роботу. Виховник погодився і під мелодійний підсвист з підлоги випровадив старшину за двері.
Потім прийшли крушельницькі, привітались і кинулись обніматись. каратник проявив активність і, слабо посвистуючи, спробував вирватись. виховник пожертвував сорочкою і зв’язав малого свистуна, попутно розказавши про удар головою і параліч ЦНС. Обдивившись напівголого виховника, дівчата пішли по другому колу. вигнали їх лише з 5-ого разу. В напівзачинені двері заскочили хмелі і привітали нас з перемогою. Спочатку завважили Каратника, а потім вже виховника, який останніми штанами зв’язував полоненого. Свисток істерично підсвистував. сказали, що в хмелів галюцинації, розказали анекдот про вазелін і, поки до них доходило, виставили за двері.
Через хвилину завалились сусіди з криками: сильно хлопаємо, нудисти(голий виховник дивися не дуже), викрадачі (Каратник не подавав признаків життя, лиш двічі свиснув), заборонені речі (дівчата забули „щось з квіточками”). Ми розвели руками і вивели мовчки сусідів. 25 відтискань пішли на користь. Задовбали. Ще 5 відтискань. За що ?.. Ще 10. Якого...! Плюс 15. <вирізано цензурою>. Це не до мене було.
Щось Каратник не подає признак життя. Дивно. Може заснув? О, тєма!”

Автор історії: кум Бабідулі, а також його грузинський хор індиків