Лещетарський табір Т.А.К.
Станичний лещетарський табір, який організовують 3-ій курінь УСП/УПС „Лісові Чорти”, проходив з 15-ого по 18-те лютого 2005 року.
Збірка була за годину до відправки електрички, але вже за 40хв всі сиділи на місцях і чекали відправлення. Десь о 10:00 учасники дістались смт.Славсько. На місці нас чекала вантажівка, яка нас завезла спочатку до рятувальників (якісь організаційні чи паперові справи), а потім вже й на нашу базу. Вона вразила учасників і провід своїм комфортом і теплом: в кожному номері душ, телевізор, туалет, зручні шафки та широченні ліжка, а найбільше , певно, сподобалась рушникосушка, що сушила всі їхні мокрі речі.
Всіх учасників поселили в окремий корпус по кімнатах за ба побажаннями.
Провід у складі коменданта Л. Олійника, інструкторів: С. Луців, О Поляков, Л. Ясниський, М. Чуквінський, бунчужний – О. Медик та одвічний камерамен – О. Свистун.
Через ряд об’єктивних причин, табір не їздив на схилах г.Грабовець, а катався спочатку на ФМІ, потім на г.Погар. За вмінням „різати сніг” учасників поділили на гуртки. В перший день всі лижники вчились, пригадували, розминались та просто діставали задоволення на пологих схилах ФМІ. Перед виїздом на ФМІ, С. Луців за сніданком, в доступні та зрозумілій всім веселій мові, розказав техніку безпеки на схилі. Перед початком практики, було перевірено спорядження: наявність всіх необхідних елементів гірськолижного спорядження та його справність.
На Погарі учасники „накручували” спуски помаленьку, проте, впевнено. Щоразу були якісь нові вправи: стрибки, ковзання, присідання, а в останні два дні перейшли до цікавішого – „живої” змійки (змійка із самих учасників, що відігравали роль прапорців-жердин або воріт).
Також лещетарі мали можливість пострибати з трампліна (звісно, під пильним наглядом інструктора), покращити або здобути навички в Downhill та навчитись „гоцати” на цілині. Щовечора проводився „розбір польотів” – вдень зняті на схилах кадри показували по телевізору, а Марко Чуквінський коментував всі помилки.
Після четвертого обіду (в п’ятницю) всі зібрались і з усмішками та сумом на серці поїхали додому.
Завжди неприємно усвідомлювати, що закінчився один з найяскравіших моментів твого юнацького життя.
Автор допису: неадмін Корпан Андрій
Збірка була за годину до відправки електрички, але вже за 40хв всі сиділи на місцях і чекали відправлення. Десь о 10:00 учасники дістались смт.Славсько. На місці нас чекала вантажівка, яка нас завезла спочатку до рятувальників (якісь організаційні чи паперові справи), а потім вже й на нашу базу. Вона вразила учасників і провід своїм комфортом і теплом: в кожному номері душ, телевізор, туалет, зручні шафки та широченні ліжка, а найбільше , певно, сподобалась рушникосушка, що сушила всі їхні мокрі речі.
Всіх учасників поселили в окремий корпус по кімнатах за ба побажаннями.
Провід у складі коменданта Л. Олійника, інструкторів: С. Луців, О Поляков, Л. Ясниський, М. Чуквінський, бунчужний – О. Медик та одвічний камерамен – О. Свистун.
Через ряд об’єктивних причин, табір не їздив на схилах г.Грабовець, а катався спочатку на ФМІ, потім на г.Погар. За вмінням „різати сніг” учасників поділили на гуртки. В перший день всі лижники вчились, пригадували, розминались та просто діставали задоволення на пологих схилах ФМІ. Перед виїздом на ФМІ, С. Луців за сніданком, в доступні та зрозумілій всім веселій мові, розказав техніку безпеки на схилі. Перед початком практики, було перевірено спорядження: наявність всіх необхідних елементів гірськолижного спорядження та його справність.
На Погарі учасники „накручували” спуски помаленьку, проте, впевнено. Щоразу були якісь нові вправи: стрибки, ковзання, присідання, а в останні два дні перейшли до цікавішого – „живої” змійки (змійка із самих учасників, що відігравали роль прапорців-жердин або воріт).
Також лещетарі мали можливість пострибати з трампліна (звісно, під пильним наглядом інструктора), покращити або здобути навички в Downhill та навчитись „гоцати” на цілині. Щовечора проводився „розбір польотів” – вдень зняті на схилах кадри показували по телевізору, а Марко Чуквінський коментував всі помилки.
Після четвертого обіду (в п’ятницю) всі зібрались і з усмішками та сумом на серці поїхали додому.
Завжди неприємно усвідомлювати, що закінчився один з найяскравіших моментів твого юнацького життя.
Автор допису: неадмін Корпан Андрій