Орликіада 2005
Том I: Квитковий геморой.
Отож починалась наша поїздка приблизно за два дні до виїзду спробою купити квитки на 47 місць, тобто майже на цілий вагон. Після довгих поневірянь в стінах головного вокзалу, збору багатьох документів і грошей, мій виховник, Олег Литвин, нарешті владнав це питання і доїзд нам був гарантований в обидві сторонни. Велике дякую йому за це.
Том II: Львів-Полтава або дєвочки з Харкова.
Ото тільки сіли ми в поїзд, розклались і почали горланити пісень під гітару, як почувся ше чийсь голос, типу “не арітє здєсь ми спать хотім (мовою оригіналу)”. Виявляється з нами у вагоні їхали дівчата з Харкова, які вже 3 чи 4 добу добираються додому, їдучи різними поїздами з Будапешту. Трішки потеревеневши з ними ми спробували провести першу репетицію нашої вистави. Закінчилось це партією в доміно, читанням літератури до Орликіади і походом до Крушлів та Басарабок(за вподобанями). Одним словом було весело, навіть не згадуючи п’яненького поца, якому дуже хотілося, щоб Миросик заграв йому “задушевну, дємбельську” і який був щиро здивований почувши якісну авторську пісню, але далеко не дємбельську і тим більше не російську.
Том III: Полтава або ви чекали, тож ми приперлись.
Прибувши до Полтави близько пів другої ночі, нас одразу ж відвели в місцевий центр для дітей та молоді, в одному з залів якого в алярмовому порядку ми лягли спати. Зранку ж, ми тролейбусами дістались в місцевий університет, де ми зареєструвались і в актоволму залі якого проходила сама Орликіада.
Після невеличкої перерви усіх учасників поділили на 9 команд і розпочалась теренівка по центральній частині міста Полтава. Відзначу, що вона була не найкраще спланована, тому що кандидати на гетьманичів, які стояли на точках часто не могли швидко знайти знайти свої точки, чим затримували більшість команд. Наприклад, моя команда не взяла 2 точки через брак часу, причому ми бігали з точки на точку і на точках час був регламентований. Проте питання і завдання були цікаві і нам було в кайф їх виконувати. Виграла 1 команда, де нашим представником був Фурчик.
По закінченні теренівки і дуже легкому обіді, був проведений Інтелектуальний змаг. Проводився він за системою 3 тури по 9 питань. Зрозумівши після декількох перших питань, що ми пролітаємо, ми вирішили тупо пертись з питань, з ведучого, тобто з Мудрого-старшого і взагалі з всього. Наприклад, одною з наших відповідей було:”Привіт Мудрий. Як справи?” або ”Що таке біла смерть? Це-цукор”. В результаті 3 місце…з кінця.
Закінчився день приїздом на базу, вечерею і переглядом українського фільму виробництва кіностудії Довженка. В той же вечір у нас нарешті відбулась перша репетиція, яку я проспав, будучи задіяний аж в одній сцені, де я мав артистично впасти імітуючи смерть від кулі в лоб.
Прокинувся я аж зранку наступного дня, і знову ж їдло, знову автобус, знову університет. До речі, абревіатура цього універу звучить ПУСКУ, що, на жаль, я забув, як розшифровується, тут є 10 пар починаючи з 8 і до 22.40 і на кожну пару звучить дзвінок. Весело одним словом.
Цей день відзначався конкурсом експонатів(цього року це були плакати до вистав) і самими виставами. Трохи подивившись на інших, прийшла наша черга виступати. Ну шо сказати про виступ? До певної міри імпровізація прямо на сцені, а в основному майже нормально, не враховуючи, що ми не сказали майже половину заланованих слів. Зате пізніше відігрались на експонаті. Він в нас був реально найкращий і ми заслужено взяли 1 місце за нього. Конкурс вистав ж виграла команда Крушельницьких.
В кінці дня, ми дочекались забави, чим Були дуже раді. До Полтави приперлись Скрімерс, ХуЧ, Трейсер, а також 2 місцеві гурти. Хочу сказати, на мій погляд, забава вдалась. Закінчилось все уже на базі, дружніми походами один до одного після нічної тиші.
Неділя запам’яталась походом в одну з найбільших церков Полтави, в яку ми всі ледве помістились(~120 осіб) та нагородженям. Виявилось ми взяли 5 загальнокомандне місце, чим були раді. А переможцями стали Басарабки. До речі, мало не забув, ще був славнозвісний “похід Сагайдаків за полтавською піцою”(за деталями звертатись до сагайдаків, які Були на Орликіаді).
Том IV: Полтава-Львів або провідник-лапух.
Після прогулянки Полтавою, весела львівська братія нарешті завалилась у вагон. Святкування(в хорошому сенсі цього слова), ігри і співи тривали до самої ночі, після чого плавно перейшли в приколи над вже заснувшими особами. Це було супер. І ось коли вже навіть ці полягали спати наш провідник здогадався нас перерахувати (біля 3години ночі,нормально правда?). вийшло, що нас трохи забагато і він зчинив галас на цілий вагон, чим всіх розбудив. Не пройшло і пів години, як наші виховники владнали це питання за допомогою певних хитрощів. Одним словом все стало на свої місця і ми спокійно доїхали до Львова.
ПА-ПА ОРЛИКІАДА 2005, ЧЕКАЄМО 2006-ої!!!