Тихо сонечко сідає,
На хмаринці вітер спить,
Він веселоньку кохає.
Що живе одну лиш мить.
І сумує бідолаха,
І спливають сиві дні,
Він свою кохану бачить,
І співає уві сні.

Приспів
Я ніколи, ніколи не знав тебе,
Ти ніколи не бачила мене,
Тільки сон, тільки сон, що обом приснивсь,
Об’єднав нас з тобою в коротку мить.

Він щодня ходив до сонця
І у дощика просив,
Щоби їх чарівну доньку,
Йому дощик відпустив.
Та не суджено, напевне,
Вітру й райдузі любов
Та і нам з тобою, мила
Зостається тільки сон.