Для нас (МИ це Орко Фургала, Тарас Лещук, Ярко Дух, Миросик Цюпка, Андрій Сікачовський та - там-тарарам! - Юрко Каратник. Виховники: Сашко Свистун, Тарас Бєляєв та Олег Литвин.) змаг почався з вокзалу. Львівського Головного. 17 жовтня о 22:56, попередньо запакувавшись разом з куренем ч. 26 ім. Олени Пчілки (надалі - пчілки) до вагону, ми рушили у напрямку до Франека. Трохи потряслися і коло пів другої ночі були у Станіславі. На пероні нас зустрічала невелика делеґація на чолі з станичним aka Сіроманець. Після цьомкання з Олею Герус (надалі - Найкрутіша Пчілка) ми почимчикували до станиці). Зразу відзначу, що станиця розташована недалеко коло вокзалу. Це, певне, така галицька традиція, бо у нас щось схоже. Так от. Чимчикували ми неосвітленим Франеком (чим не Львів?) і дійшли до станиці. Коли нас запустили до середини у "спальну кімнату" ми побачили там (хоча спершу почули) представників куреня ч. 1 ім. Короля Данила та куреня ім. Івана Богуна. Ми вирішили не відривати хлопців від їхнього спілкування і повлягалися спати. (а пчілки пішли спати до дівчачої половини станиці, попередньо почекавши, поки розцьомається Найкрутіша Пчілка з рештою знайомих пластунів з Івано-Франківська). Зранку о 8:00 нас досить гуманно розбудили і почався штурм WC та реєстрація. Далі ми почалапали до школи, у якій мали відбутися наші змагання. Школа виявилася найкращим зразком совіцького часу з написом "мучИтись, мучИтись і ще раз мучИтись" у середині. Почекавши у холі разом з богунами, данилками, світликами та виговцями (котрі взялися Бог зна' звідки, а як потім стало відомо приїхали дуже ранковим потягом) ми зайшли до спортзалу, де потім мали змагатися та жити. Але поки що ми того не знали. Кинули в куті свої речі та пішли їсти. А далі почалися змагання. Першими почалися змагання з футболу. У 1/4 фіналу ми попали на богунів. Виграли. Себто перемогли. 2:1. Тішилися-тішилися, а потім потрапили на гурток "Їжачки" куреня ч. 59 ім. С. Линкавського. Чи то "Дикобрази". Не пам'ятаю. Вони у нас виграли з рахунком 0:2. Ми дуже розчарувалися. Ше більше розчарувалися, коли дізналися, що у матчі за третє місце будемо грати з виговцями. "Брат пішов на брата", - як сказав Юрко Каратник. Щоправда, це не завадило йому забити їм два м'ячі. Загалом рахунок 3:0 на нашу користь. Мінусами футболу стало те, що матч тривав 12 (ДВАНАДЦЯТЬ!) хвилин, а про суддівство далі. Хоча для нас, богунів та виговців суддя був "другом бунчем", а для їжачків "Віталіком". Та якщо у Вищій Лізі трапляється упереджене суддівство, то що говорити про цей змаг?.. Хоча змаг називався крайовим, треба було б тримати марку!? Наступним видом змагань був баскетбол. Рахунки я не пам'ятаю. Та знаю точно, що у 1/4 виграли у гуртка "Беркути" бо-зна якого куреня, у 1/2 програли гуртку "Громовержці" куреня ч. 59 ім. С. Линкавського. І у матчі за 3-є місце програли все тим же їжачкам. Трохи відпочивши (себто, попоївши), почався наступний змаг - перетягування канату. У футболі та баскетболі брали участь усі, а для канату тре' було тіки трьох учасників команди. Вирішили, що потянуть наш курінь до світлих висот змагу у місті Станіславів Я-, О-, Ю-рко. У 1/4 перетягнули богунів. А у 1/2 фіналу (як ми не вмовляли суддів) довелося змагатися з виговцями. Знову. Перетягування закінчилося з рахунком 0:0. Хоча перемогла дружба (себто, команди виявилися однаково сильними) суддя задриґався і не хотів зарахувати нічию. Тоді наші виховники, Сашко Свистун і Андрій Мудрий, та усі ми пішли до бунча. Бунч, вислухавши арґументи наших виховників, пробурмотів шось незрозуміле, що можна звести до: "Ніц ми міняти не будемо". Закінчилося все тим, що обом командам присудили третє місце. А ше була естафета. Миросик, Юрко, Орко та Андрій набігали на третє місце. Потім ми пішли вечеряти. До речі, дівчата з франківцями обідали окремо від хлопців. Годували нас весь час дуже добре. Це "плюс" організаторам. По тому нас повели до будинку "Просвіти", де, з обіцянок організаторів, мала бути "Повстанська Ватра". Напевне, на дерев'яному паркеті не дозволили палити, тому ватра обмежилася кількома повстанськими піснями. В перерві між ними виступив повстанець, котрого представили другом Дубом. Він розказав багато цікавого про те, як він з побратимами воював за незалежність України. Далі відбулося нагородження переможців. До речі, щиро вітаємо друзів виговців з третім загальнокомандним місцем! За неофіційними підрахунками, ми зайняли четверте місце. Перемогли ж вищезгадані "Їжачки". А опісля зробили ДІЙСНО українську дискотеку. З двома англомовними і однією москальською піснями. Все решта було україномовне. По одинадцятій забава закічилася і усі пішли спатоньки до школи. Зрання ми поснідали, спакувалися та рушили усім змагом до станиці. Звідтіля (вже без наплечників) нас повели до Музею Визвольних Змагань. Там було просто супер - будете у Франеку - обов'язково завітайте! По тому нас усих відвезли до церкви коло Дем'янівого Лазу, де були на Службі Божій. А далі прощання з Станіславом та, як співає "Таліта Кум", "додому, додому до Львова...". Та досить про хороше. Були і мінуси в організації, на котрі треба тицьнути. До прикладу, не було наявного лікаря на змаганнях. Хлопаці з ЛЧ вивихнули палець, а надати кваліфіковану допомогу було нікому. Найбільше ж не сподобалося суддівство. Дуже некваліфіковане та так само упереджене. У футболі ще було досить прийнятним, а от у баскетболі було просто ЖАХЛИВИМ. Суддя постійно прислухався до "порад" учасників. А ще хочемо висловити подяку всім, хто за нас вболівав, а саме пчілкам, світликам, виговцям, ярославні Ляні та усим, кого ми забули.