Я хочу вам розповісти про свій перший лещетарський табір.
Починалось усе досить сонно. Збірка була на 6:30 на головному вокзалі. Там я зустрівся вже з багатьма учасниками, яких я досі не знав і пізніше шкодував про це. Після прибуття на місце нас одразу розподілили по кімнатах. Всі сагайдаки (їх було троє: я, Корпан Андрій і Каратник Юрко) лишились у одному номері. Коли ми туди зайшли ми були в захоплені. В номері був телевізор, два досить великих ліжка, душ, прикольний столик і всі інші предмети для зручності перебування.
Пізніше нам розказували 1.5 год техніку безпеки. Згодом нас розподілили на групи. Група, в яку входив я, була найслабша по вмінню кататись на лещатах. Десь о 12:00 ми поїхали на гору ФМІ. Хто не знає, ця гора дуже полога, але і це нашій групі не допомогло. Наш інструктор Любко Олійник (комендант) в перший день вчив нас техніки катання. Це здавалось ще нудніше ніж, навіть, техніка безпеки, хоча пізніше ми зрозуміли, як це було важливо. На наступний день ми мали їхати на г. Грабовець, але там не працював витяг і ми поїхали на круту, в усіх розуміннях цього слова, гору Погар.
В цей день до нас приїхали ще двоє інструкторів, і тому мою групу розділили. У ній залишились тільки хлопці (я, Нестор Швець і Богдан Репетило). На кінець дня було заплановано відкриття табору. Кожна кімната мала представити себе, а опісля замовляла якусь пісню. Після цього дійства ми всі знайомились. Це виглядало так: всі ділились на пари, а потім розказували про свого партнера все, про що довідались. Їм також задавали питання, на які вони мали відповідати. Це було не лише дуже цікаво, але й весело. Потім до нас приїхали два сірки ”аси більярду” (Данік і Лесик). Вони нас вчили грати у цю ”заніматєльную скауцкую ігру”. В кінці дня нам показували відео (яке знімав Сашко Свистун) і вказували на наші помилки. Треба сказати, що це допомогло.
Третій день табору був просто суперовим. Ми багато каталися, а на кінець зробили змійку з 20-ти учасників і гасали слаломом між цими ”прапорцями”. Згодом усі бажаючі могли стрибнути з трампліну. Дехто умудрився навіть двічі. Цього дня ми також мали екскурсію у музей у якому було багато експонатів із Першої і Другої світових воєн, побували на краївці. В цьому музеї був наш президент, про що засвітчують фотографії. Власник цього музею, пан Юрій, був пластуном куреня Лісові Чорти! Потім ми змогли знову грати у більярд на нашій базі. Важко не згадати галасливих заньковецьких та обмазаних пінкою для гоління крушельницьких, яких ми підступно вночі намазали та позв’язували докупи всі їхні шнурівки до ”наніжних чохлів”.
На останній день табору наша група зрозуміла, що ми не чайники, і катаємся на лещатах досить добре. Після закриття табору я шалено шкодував, що він закінчився, бо це був просто ідеальний табір!!!