Це був не зовсім звичайний весняний ранок, адже на вулиці ще панувала зима, а наші серця переповнювала радість. Нарешті прийшов цей довгоочікуваний день, це прикольне свято – „День Пластуна”. В приміщенні „якоїсь там будівлі” зібрався нарід не лише зі Львова, але й з Франика, Тернополя, Нового Роздолу, Городка, Рудно, Черлян, були навіть з Києва і Севастополя. Починалось все як і минулого року: збір, реєстрація, ознайомлення з будівлею, ну і останні підготування. Потім слідувало відкриття. Оскільки паркетний зал досить маленький, то людям було тісно, особливо тим хто стояв біля колон. Ну а потім і розпочалися ті два шалені дні, які ми так довго чекали. Хочу відмітити, що танцюристи підготувались кльово і танець вийшов досить реальним (танець дійсно підняв настрій і направив його в потрібне русло). Було декілька способів проводити час, адже водночас працювало кафе, концертний зал, кінозал і фотовиставка. Що було в кінозалі і фотовиставці чув від друзів і знайомих, але сам там так і не побував. Але від того, що почув склалася думка, що там було цікаво. Я ж два дні просидів у концертному залі, тільки деколи робив оперативні пробіжки у WC ну і само собою в кафе, і слідкував за тим, що відбувалось на сцені. А видів я багато чого, але сподобалось мені не дуже багато. На мою думку вистави, які заслуговували на нагороди й отримали їх. Особливо хотів би відмітити Сірків, Крушельницьких, Заньковецьких, Орликів, Бас арабок, к.ч.7 ім. Петра Конашевича Сагайдачного і прикольну постановку Виговців. А от що мені дійсно сподобалось – це ведучі, на перший погляд трохи жорстокі, а насправді білі і пухнасті. Досить прикольно вийшли забави. Хоч і не було обіцяних виставок, та добре підібраний репертуар музики змусив всіх забути про все та відриватись по повній. І все таки організатори попрацювали на славу. З кожним роком „День Пластуна” стає все кращим, а люди з більшим нетерпінням чекають це свято. До речі: Під час свята жоден організатор не постраждав!