Того дня було затемнення місяця... а затемнення місяця (так само, як і сонця) знаменувало у наших предків біду... І хоч я в прикмети не вірю, але було не по собі... Спеціально, по дорозі на львівський Двірець, я вирішив почути чудові слова Славка Вакарчука, що „... все буде добре... ”!!! І , як виявилося після мандрівки, все добре не було !!! Все було просто супер! Як Ви вже дізналися із назви, ми рухалися стежками славної верстви населення цього гірськолижного курорту. І мушу Вам сказати, що Грабовець підходить для цього якнайкраще : п’яні хлопці-рятувальники, котрі випивши „вогняної води” можуть виступати на чемпіонаті світу, представляючи збірну України. Фраза „патєрял страх” – це про них!!! Біля входу на бугель, на так званій касі, Вас люб’язно зустрінуть словами : „стій, де прешся?” А ті 2 „мужлани”, котрі працюють на бугелі, без всяких кастінгів могли брати участь у зйомках фільму „Пірати Карибського моря”. І все ж, повернімося до найцікавішого – до наших учасників: їх було четверо , при чому всі кардинально відрізняються один від одного, але це не стало завадою для їхнього хорошого спілкування і проведення часу Найбільше побоювань було за Богдана, який обожнює Extream у всьому. Непосидючий характер Боді, тягне його на трампліни, на якісь горби, ями, прокладання нових стежок на трасі, ну, і звичайно ж він прагнув знайти відповідь на запитання „яка найбільша швидкість цих лиж???” Далі був Дмитро, наймолодший з усіх. Але він твердо доводив нам своїми діями, що якщо хочеш чогось досягти – вік не головне. Наступним учасником був Ярема. Оскільки Ярко лижник зі стажем – для нього не було складності у подоланні схилів Грабовця. Крім того, він допомагав Дмитру згадати, як це - їздити на лижах??? (так, саме згадати, бо Дмитро вже мав лещетарську практику ... 4 роки назад ) Останній із Сагайдаків на мандрівці був Петро. Петро – це втілення спокою і сили. Недарма його обрали скарбником в курені. Ці дві риси дуже важливі у його діловодстві – особливо сила Але повернімося до мандрівки... Петро, так само, як і Богдан дуже полюбив трамплін ім. Любка Сидора (названий на честь автора проекту). На ньому було знято декілька вдалих (і не дуже) відеороликів, які ви знайдете на нашому сайті – www.upu7 ... . Ось це, мабуть, і все!!! Про себе , і про Юрка я розказувати не буду і не хочу... Далі була довга дорога : „Грабовець - ФМІ- Політех – „бобік” – вокзал - поїзд – Львів – тепле ліжко”, і маса, просто величезна маса хороших, дружніх, теплих емоцій та спогадів. P.S. дякую всім, хто був на мандрівці!!! P.P.S. Прошу вибачення в місцевого „вуйка” за понищене спорядження!!!