Добрий день шановні читачі нашого вісника!!! Сьогодні мова буде йти про те, яку чудову і цікаву станичну теренову гру зробили для ВАС к.ч. 7 ім. Петра Конашевича-Сагайдачного, а також к.ч. 3 ім. Івана Виговського.
Все почалося одного чудового зимового ранку (для когось чудовий, а для когось і ні – падає сніг, туман, холодно, слизько і т.д.), тобто 29 лютого 2004 року. Бідні організатори чекали цього дня цілих 4 роки і ось він настав. Настав цей день коли юнаки та юначки все-таки змогли прийти на цю теренівку, незважаючи на те, що потрібно було вчитися, мама просила поприбирати в кімнаті, тато просив піти в магазин, а сусіди просили вигуляти свого улюбленого песика (якого ви дуже боялися та обходили десятою дорогою). Ви прийшли, знайшли трошки вільного часу (5-6 годин), і за це організатори Вам дуже вдячні.
Сама теренівка повинна була початися o 13.00 біля Домінікан. Але через те, що в організаторів акції учасники весь час кидали сніжками початок довелося перенести на пів години у зв’язку з тим, що потрібно було відбиватися. Вкладка з особи становила 2 Гривні і 50 копійок (забагато).Точки були розташовані неподалік одна від одної тому з добиранням не було ніяких проблем (тролейбуси, маршрутки, у Львові їздить всьо). Всього їх було 12, тому довелося трошки походити (але не було жодних запитань, чому їх стільки). На точках стояли і мерзнули тільки добре кваліфіковані інструктори (котрі відбули ЛШ, ШБ, ЗБ, курінний табір Сагайдачних, а також інші новацькі табори; мали вже 14 років і тільки почали здавати 1 пробу), які задавали найрізноманітніші питання: починаючи від Пластового Закону та завершуючи Гаррі Поттером (вибачте якщо написав з помилкою, я таке не дивлюся). Кожна команда мала свого інструктора, з яким вона йшла на якусь одну точку. З цих точок учасники повинні були бігати по колу, поки не пробіжать усіх 12 точок. Після того як замучені запитаннями грізних інструкторів (які задавали дуже складні: "як тебе звати?", дурнуваті запитання: "що ти сьогодні ввечері робиш?") пластуни/пластунки зібралися за Арсеналом. В них ще виявилися сили щоб знову бавитися в сніжки (бідні інструктори). Під час того як рахувалися бали набрані командами, хлопці з куреня ім. Богдана Хмельницького точними попаданнями сніжки в око підбили кількох дівчат (доля цих відважних пластунок нам не відома і до сьогодні). Організатори дуже добре продумали цю теренову гру і навіть купили переможцям грамоти (1 –перше місце, 1 –друге місце, 2 –третє місце, 1 –Гвоздовичу Юрі з команди „Гвоздович”).
Після завершення інструктори пішли проїдати „чесно” зароблені гроші, які здавалися на відзначки (наївні учасники).
Організатори вдячні за фінансову підтримку тих пластунів, які все таки здали вкладку (ми ВАС ніколи не забудемо). Ось на цих сумних реченнях Я повинен з Вами попрощатися. Дякую що все ж таки дочитали мою сумну і правдиву історію. Я хотів ще щось дописати, але не тільки у Вас є сусіди з собаками (див. другий абзац). СКОБ і до нових зустріч.

P.S. А на рахунок того, як розшифровується „ВПП СХ”, то цього і до сьогодні не знає жоден учасник, організатор, інструктор.