Субота 20-го березня – день проведення даної акції. Організовувалось все куренем імені Б.Хмельницького. Турнір відбувався у спортзалі військової частини. Зал був трошки нестандартних розмірів (замалий), та ще й з прогнилою підлогою.
Проте, сьогодні знайти у Львові спортивний зал ой, як тяжко. До позитиву можна додати те, що на цьому дійстві були присутні представниці прекрасної половини людства, незважаючи на те, що це на території військової частини заборонено.
Отже турнір почався. Суддею був пластун з куреня ім. Б.Хмельницького. У мене виникає питання: ”Як цей рефері може чесно обслуговувати матч за участю свого куреня або як показати іншим, що суддя справедливий?” Пропоную вибирати суддю з іншого куреня так, щоб він не мав жодної упередженості, щодо команд.
Не обійшлось без неприємних випадків. Якщо одні хмельницькі старались для свого куреня, організовуючи акцію, то інші…
Лежав рюкзак з речами, всередині лежав термос, а на рюкзаку був светр. Прийшли три хмельницькі, підняли светр, залізли руками всередину, взяли термос, Після того як вони запитались чий це термос (з чаєм), не почувши відповіді (бо господаря рюкзака там не було), почали пити чай.
Другий ексцес стався тоді, коли виговці грали проти купчинців.
На стіні висіла сорочка. Раптом дзвонить телефон. І що? Знову прибігають троє хмельницьких, витягнувши з кишені чужий телефон, почали виривати його з рук в один одного. У відповідь на питання: “Хлопці! Що ви робите?!” Один з хмельницьких відповів так: ”Ми – панки, нам все пох.й”. Ось так. Ось це поведінка “варта” пластуна.
“Хой!” вам товариші.
А взагалі турнір проводився досить непогано, проте, кожна команда була змушена чекати понад годину, щоб зіграти наступний матч. Тому чекати загалом 6 годин, щоб зіграти всі матчі, не дуже приємно.

P.S. Отже порада на майбутнє – маєте якісь цінні речі? Ховайте! (бажано в гардероб).