По закінченні крайових таборів нас усих відвезли до Львова і дали цілих сім голин дозвілля. За цей час ми встили помитися та по-людськи поїсти. Такого засилля цивілізації вистачило. Хоча, в мене вдома вимкнули на годину світло, то нам з Іваном (хлопака з мого гуртка, що жив в мене) довелося митися використовуючи свічки. Але то ніц.
Коло сьомої зібралися на Залізничному Вокзалі (Головному). Там здибалася частина Сагайдачних, що була на крайових таборах і приїхала до Львова. (деякі крайові табори, як-от Герць чи Козацька Чайка поїхали одразу до Києва. Ми підібрали у Львові Андрія Вахнія та Андрія Бєляєва, котрі на початку серпня їздили на німецькі табори).
Далі - поїзд, у якому допізна ділилися враженнями.
Перебування у Києві мені з Юрком Каратником запам'яталося тим, що це ми, фактично, були вперше в Києві. Бігали як японські туристи і фоткалися, фоткалися, фоткалися де завгодно. З офіційної частини було тільки відкриття нашої збірки та чергування в гардеробі, де лишили речі. За цілий день побачили все, що не бачили до того – від Києво-Печерської Лаври та Матєрі-родіни до Майдану Незалежності та концерту Руслани :) А найліпше – подивитися мовчки фотки.
катання на метрі та фунікулері, відвідини вулиці Сагайдачного та Макдональдсу, військовий парад, Андріївський узвів, Собор св. Софії та Михайлівського Золотоверхого Собору та купи інших цікавих місць. Було збіса цікаво.
Єдина неприємність – по дорозі назад гепнувся вночі з другої полички, через що шкутильгав та не міг рухати правою рукою весь наступний тиждень :( Але якось то пережив і зараз День Пласту в Києві для мене дуже приємний спогад.