Діяльність куреня
Як ми на Кіно у Тернопіль їздили
З чим в мене асоціюється слово "Тернопіль"? Для мене це гарне місто і хороші пластуни, які організували чудову акцію - фест-кіно.
Доїхали ми до цього чарівного міста без всіляких перешкод. В Тернополі нас зустріла привітна пластунка Аля, яка допомагала нам весь час. Коли ми добралися до кінотеатру, ми вибрали собі місця LUX.
Детальніше
Як ми у Тернополі отримали другу номінацію за найкращий сценарій
7-9 листопада 2008 року в місті Тернополі відбувся крайовий інтелектуально-мистецький змаг "Орликіада-2008". Цього року він був надзвичайно цікавим, адже темою змагу були казки. З одного боку тема проста, а з іншого зовсім навпаки. Напередодні кожна команда мала підготувати своє представлення, мистецький виступ і ляльковий театр, що напевно було найцікавішим завданням.
Для інтелектуального змагу потрібно було прочитати ряд українських народних казок, чим ми і займались вночі в потязі. Програма цьогорічної "Орликіади" була дуже вдало складена, учасники мали можливість підготуватись до виступу, провести репетицію. Звичайно, всім найбільше сподобалась вечірка в аквапарку. Слів немає, щоб описати все те, що там відбувалося. Вечірка в купальниках в дитячому басейні була незабутньою. В готель ми повернулись близько першої години ночі. Обмінювались враженнями.
Наступний день був досить серйозним, але і легким. Вже всі бали було підраховано, тому ми були спокійними. На гала-концерті виступили курені, мистецькі виступи яких визнали найкращими.Тоді й оголосили перші результати. Луцька дівоча команда "Error: проблеми з розумінням колобка" зайняла друге місце в номінації "Найкращий сценарій" і отримали премію в 100 гривень. В інтелектуальному змазі ми зайняли третє місце. І хоча загальний рейтинг був не з кращих, певні досягнення ми мали.
І з багажем вражень і спогадів ми повернулись до Луцька. З нетерпінням чекаємо наступної "Орликіади"!
Як ми змагались за спортивну перемогу у Івано-Франківську
Пригадую як наша команда виїжджала в Івано-Франківськ на Спартакіаду.
Погода була поганенька, тому ми швиденько заховалися в поїзд. По дорозі було спочатку трохи сумно, але, на щастя, ситуацію врятувала гітара та наші любі пластунські пісні! Ми приїхали пізно вночі, хоча я не відчувала втоми. Відчувалося якесь піднесення, радість, цікавість до всього, що чекало нас попереду. Ночували ми в доволі теплій та затишній домівці франківських друзів. Там ми зустріли своїх друзів, людей, яких не бачили довгий час.
Наступній день ми присвятили тренуванню. Тоді ми, напевно, перший раз відчули, що таке «командна гра». Страшно змучені і брудні ми вернулись в домівку. Ввечері ми ознайомились з організаторами та учасниками Спартакіади-2008, яка називалась «Станіславський Бродвей». На закритті дня ми насолоджувались шоу та феєрверками, виступами музичних гуртів. Всі з нетерпінням чекали на змагання.
Зранку поснідавши команди відправились на місце проведення ігор. Ми чекали своєї черги. Коли нашій команді дали дозвіл виходити на майданчик, ми підійшли і привітались зі своїми суперницями. Першою грою був волейбол. Через 15 хв. з негативним рахунком для нашої команди ми закінчили гру. На щастя, ми не засмутилися і далі підтримували командний дух. Далі був гандбол. Після цієї гри ми відчули, що таке біль і знову ж таки поразка! Ми трохи розчарувались, але попереду ще залишався баскетбол, тому ми вирішили залишити всі свої останні сили та емоції у ньому. Результат, на жаль, нічим не відрізнився від попередніх. Але не дарма кажуть: «Головне участь, а не перемога».
Тому наша команда залишалася веселою і задоволеною. Ми вдячні всім організаторам цієї Спартакіади, бо вона залишила великий позитивний слід в нашому житті.
З чим в мене асоціюється слово "Тернопіль"? Для мене це гарне місто і хороші пластуни, які організували чудову акцію - фест-кіно.
Доїхали ми до цього чарівного міста без всіляких перешкод. В Тернополі нас зустріла привітна пластунка Аля, яка допомагала нам весь час. Коли ми добралися до кінотеатру, ми вибрали собі місця LUX.
Детальніше
Як ми у Тернополі отримали другу номінацію за найкращий сценарій
7-9 листопада 2008 року в місті Тернополі відбувся крайовий інтелектуально-мистецький змаг "Орликіада-2008". Цього року він був надзвичайно цікавим, адже темою змагу були казки. З одного боку тема проста, а з іншого зовсім навпаки. Напередодні кожна команда мала підготувати своє представлення, мистецький виступ і ляльковий театр, що напевно було найцікавішим завданням.
Для інтелектуального змагу потрібно було прочитати ряд українських народних казок, чим ми і займались вночі в потязі. Програма цьогорічної "Орликіади" була дуже вдало складена, учасники мали можливість підготуватись до виступу, провести репетицію. Звичайно, всім найбільше сподобалась вечірка в аквапарку. Слів немає, щоб описати все те, що там відбувалося. Вечірка в купальниках в дитячому басейні була незабутньою. В готель ми повернулись близько першої години ночі. Обмінювались враженнями.
Наступний день був досить серйозним, але і легким. Вже всі бали було підраховано, тому ми були спокійними. На гала-концерті виступили курені, мистецькі виступи яких визнали найкращими.Тоді й оголосили перші результати. Луцька дівоча команда "Error: проблеми з розумінням колобка" зайняла друге місце в номінації "Найкращий сценарій" і отримали премію в 100 гривень. В інтелектуальному змазі ми зайняли третє місце. І хоча загальний рейтинг був не з кращих, певні досягнення ми мали.
І з багажем вражень і спогадів ми повернулись до Луцька. З нетерпінням чекаємо наступної "Орликіади"!
пл.уч. Настя Демчук
Як ми змагались за спортивну перемогу у Івано-Франківську
Пригадую як наша команда виїжджала в Івано-Франківськ на Спартакіаду.
Погода була поганенька, тому ми швиденько заховалися в поїзд. По дорозі було спочатку трохи сумно, але, на щастя, ситуацію врятувала гітара та наші любі пластунські пісні! Ми приїхали пізно вночі, хоча я не відчувала втоми. Відчувалося якесь піднесення, радість, цікавість до всього, що чекало нас попереду. Ночували ми в доволі теплій та затишній домівці франківських друзів. Там ми зустріли своїх друзів, людей, яких не бачили довгий час.
Наступній день ми присвятили тренуванню. Тоді ми, напевно, перший раз відчули, що таке «командна гра». Страшно змучені і брудні ми вернулись в домівку. Ввечері ми ознайомились з організаторами та учасниками Спартакіади-2008, яка називалась «Станіславський Бродвей». На закритті дня ми насолоджувались шоу та феєрверками, виступами музичних гуртів. Всі з нетерпінням чекали на змагання.
Зранку поснідавши команди відправились на місце проведення ігор. Ми чекали своєї черги. Коли нашій команді дали дозвіл виходити на майданчик, ми підійшли і привітались зі своїми суперницями. Першою грою був волейбол. Через 15 хв. з негативним рахунком для нашої команди ми закінчили гру. На щастя, ми не засмутилися і далі підтримували командний дух. Далі був гандбол. Після цієї гри ми відчули, що таке біль і знову ж таки поразка! Ми трохи розчарувались, але попереду ще залишався баскетбол, тому ми вирішили залишити всі свої останні сили та емоції у ньому. Результат, на жаль, нічим не відрізнився від попередніх. Але не дарма кажуть: «Головне участь, а не перемога».
Тому наша команда залишалася веселою і задоволеною. Ми вдячні всім організаторам цієї Спартакіади, бо вона залишила великий позитивний слід в нашому житті.
пл. уч. Катя Климчук
Як ми захищали честь Луцька на "Осінньому рейді"
28 вересня 2008 року відбувся змаг із пішого мандрівництва "Осінній рейд", на якому було виставлено чимало команд. Усі вони були добре підготовлені.
З Луцька була лише одна команда к.ч.48 ім. Ярослави Стецько, яка називалася "Глухі прозріють",. До неї входили юначки Рябушенко Катерина-капітан, Сеник Тетяна, Моклиця Анна, Климчук Катерина, Стельмащук Анна, Кузьменко Надія, відповідальною була Оленка Семенюк.
Маршрут цього року був одинаковий як у дівочих, так і у хлопчачих команд та все ж ми взяли 9 з 12 точок за один день. Під кінець дня ми заблудились разом із велопатрулем,і тому пройшли 39 км. На другий день ми, на жаль, змушені були зійти оскільки у двох дівчат були хворі коліна.
Та в кінці відзначки нам все ж таки вручили.
Як наш курінь Львів відвідував
29-30 жовтня 2007 року відбулась мандрівка куреня число 48 імені Слави Стецько до Львова. Але ми не могли порушити традицію і зробити все просто та одноманітно, наші юначки вирішили збагатити своє життя відвідинами Спартакіади саме перед курінною мандрівкою. Тому для дівчат з „Дк” та нашої курінною Наталочки Хом*як пригоди почались ще задовго до 29 жовтня, але про це якось іншим разом. Так от.....
Десь у 8.05 на Львівський вокзал прибув потяг з Івано-Франківська, з третього вагону вишли дивні та немісцеві дівчата їх зустрів львівський пластун і вони кудись посунулись….(до речі, велике дякую Максу за терпіння та всю його доброзичливість) Львів нас привітав похмурим ранком, та купою пластунів, що також повертались з Спартакіади. Першою нашою зупинкою була домівка недалеко від вокзалу, але довго там ми не затримались і рушили на Сихів, до домівки, що була нашим пристанком протягом 2 днів. По дорозі ми отримали дзвінок від луцьких пластунок, що вже прибули до Львова, хоча їх склад не розголошувався, мав бути сюрпризом для нас, а ще ця інтрига заставляла напружуватись і так втомлені мізки (ви би спали у спортзалі!) Так от, в повному складі ми таки зібрались, доки ми досунулись із Сихова наші колєги вже встигли відвідати Високий Замок....так от походили мальовничими вуличками Львова, розійшлися поїсти, знову зібрались та рушили на Лису гору. Там, під час алярму, було іменовано учасницями двох юначок: Катю Рябушенко та Анюту Наумчук („ДК”). То було не зовсім звичайне іменування: дівчата стояли за метр від обриву, за яким не було нічого окрім мальовничих краєвидів міста....
Завершенням офіційної частини було іменування прихильницями двох юначок: Аню Юхим та Надю Кузьменко.
А потім прогулянки вечірнім містом!!!! Це просто неймовірне видовище, особливо тому, що всі вулиці центру було перекрито і ними можна
було вільно йти співаючи пісень! А потім ми слухали гру саксофоніста та бавились в веселі ігри.... зному маршрутка на Сихів, вечір з чашкою чаю, печивом, та плакатом Степана Гігі....прощання з юначками, що повертались додому. І знову ми в тісній компанії..... .
.....прогулянки, гості, хот-доги за останні гроші, пробки, завтикали автобус, сидіння на автостанції,період активного чаювання,автобус, цукерки.......Луцьк! Таня стоячи на колінах, просить водія: „Ей, той, де тут зупинка?”От так приблизно все і було, за звичайно набагато цікавіше та веселіше.
Та, на жаль, ми вам не можемо передати всі ті емоції, що нам довелось пережити.......
І ще одне: дякуємо нашій курінній Наталочці Хом’як, що не дивлячись на втому і інші різні негаразди погодилась поїхати з нами...
СКОБ!
Як ми на "Осінньому рейді" під зорями мандрували
6-7 жовтня 2007 року у Львівській області (нитка: с.Старе Село Пустомитівського р-ну – м.Перемишляни) відбувся змаг з пішого мандрівництва «ОСІННІЙ РЕЙД».
Ну що тут можна сказати: купа вражень, навий досвід, травми і на кінець головне- кожен з нас нарешті зрозумів, що здатен перевернути гори, особливо, коли поруч будуть такі люди, які оточували мене на осінньому рейді.
Для кожного з учасників „Осіннього рейду” від станиці Луцьк то була перша спроба своїх сил у таких змагаг. Дівчата куреня ч.48 ім Слами Стецько, та хлопці з підготовчого куреня ім.Клима Савури відправились на „Осінній рейд” захищати честь свого куреня та станиці.
Всі пригоди розпочались ще в дорозі, воно і не дивно, адже таку купу веселих людей рідко коли зустрінеш разом. На жаль, одного з хлопців, куреня ім. Клима Савури, защемило дверима електрички, думаючи про ближнього хтось зірвав стоп-кран, двері відпустили юнака і всі майже благополучно дістались землі. Приземлення було не найліпшим, хоча бувало і гірше. Потім ми довго йшли кріз ніч,-це просто не можливо передати, уявіть: ніч, зоряне небо, на землю ясно світить місяць, село, гавкіт собак, і тут такі ми (цілих 220 чоловік) пробиваємо темноту ночі своїми ліхтариками, не видно нічого окрім наплічників тих, хто йде попереду, в небі чути гул літаків, десь в далині видно світло міста....головне що в такій атмосфері ти навіть не відчуваєш втоми. Пришли на місце ночівлі, просто неймовірна картина: декілька десятків наметів, видно полум*я вогню, шум, вечеря та „нічна тиша!” Ну правда не у всіх то була тиша, в деяких наметах гул неприпинявся до самого ранку.
Відкриття дня (при такій кількості учасників навіть гімн звучав „хвилею”) та, нарешті, старт! Юначки славного куреня ім..Слави Стецько стартували 7 (останніми) серед дівчат, а юнаки-13-ми серед 21хлопчачої команди. На старт всі пришли веселими, у дуже піднесеному настрої. Саме в пошуках точок команди ставали однією сім'єю, адже вдалий результат залежить від того на скільки вони довірятимуть та підтримуватимуть один одного. Для хлопців маршрут був важчим, адже вони мали пройти одну додаткову точку, та навіть не дивлячись на те, що хлопці затратили більше часу на подолання маршруту, декілька команд юначок та юнаків зустрілись у пошуках „зачарованої 5 точки”.Часто сили учасників підтримували буденні та прості речі, як , на приклад, хрест у селі (тут думаю варто почитати спогади юначок куреню ч.48), чи підтримка команди. Останнім пунктом була переправа, від котрої всі отримали масу задоволення, а далі вечір увеселій компанії та крепкий сон. Зранку «Осііній рейд» покинула дівоча команда (в силу травм 2 учасників). Команда хлопців з підготовчого куреня ім.Клима Савури продовжили змагання, хлопці з гордістю подолали маршрут другого дня, а ввечері втомлені відправились до рідного Луцька.
Одним словом: всі хто матиме можливість прийняти участь в «Осінньому рейді» не втрачайте її. Адже це найкращий спосіб перевірити свої сили, та познайомитися з класними людьми. І ще одне, всі хто пройшов «Осіннній рейд», чи хоча б спробував свої сили у ньому ви-ГЕРОЇ, вам велика повага.
28 вересня 2008 року відбувся змаг із пішого мандрівництва "Осінній рейд", на якому було виставлено чимало команд. Усі вони були добре підготовлені.
З Луцька була лише одна команда к.ч.48 ім. Ярослави Стецько, яка називалася "Глухі прозріють",. До неї входили юначки Рябушенко Катерина-капітан, Сеник Тетяна, Моклиця Анна, Климчук Катерина, Стельмащук Анна, Кузьменко Надія, відповідальною була Оленка Семенюк.
Маршрут цього року був одинаковий як у дівочих, так і у хлопчачих команд та все ж ми взяли 9 з 12 точок за один день. Під кінець дня ми заблудились разом із велопатрулем,і тому пройшли 39 км. На другий день ми, на жаль, змушені були зійти оскільки у двох дівчат були хворі коліна.
Та в кінці відзначки нам все ж таки вручили.
пл.прих. Анна Стельмащук
Як наш курінь Львів відвідував
29-30 жовтня 2007 року відбулась мандрівка куреня число 48 імені Слави Стецько до Львова. Але ми не могли порушити традицію і зробити все просто та одноманітно, наші юначки вирішили збагатити своє життя відвідинами Спартакіади саме перед курінною мандрівкою. Тому для дівчат з „Дк” та нашої курінною Наталочки Хом*як пригоди почались ще задовго до 29 жовтня, але про це якось іншим разом. Так от.....
Десь у 8.05 на Львівський вокзал прибув потяг з Івано-Франківська, з третього вагону вишли дивні та немісцеві дівчата їх зустрів львівський пластун і вони кудись посунулись….(до речі, велике дякую Максу за терпіння та всю його доброзичливість) Львів нас привітав похмурим ранком, та купою пластунів, що також повертались з Спартакіади. Першою нашою зупинкою була домівка недалеко від вокзалу, але довго там ми не затримались і рушили на Сихів, до домівки, що була нашим пристанком протягом 2 днів. По дорозі ми отримали дзвінок від луцьких пластунок, що вже прибули до Львова, хоча їх склад не розголошувався, мав бути сюрпризом для нас, а ще ця інтрига заставляла напружуватись і так втомлені мізки (ви би спали у спортзалі!) Так от, в повному складі ми таки зібрались, доки ми досунулись із Сихова наші колєги вже встигли відвідати Високий Замок....так от походили мальовничими вуличками Львова, розійшлися поїсти, знову зібрались та рушили на Лису гору. Там, під час алярму, було іменовано учасницями двох юначок: Катю Рябушенко та Анюту Наумчук („ДК”). То було не зовсім звичайне іменування: дівчата стояли за метр від обриву, за яким не було нічого окрім мальовничих краєвидів міста....
Завершенням офіційної частини було іменування прихильницями двох юначок: Аню Юхим та Надю Кузьменко.
А потім прогулянки вечірнім містом!!!! Це просто неймовірне видовище, особливо тому, що всі вулиці центру було перекрито і ними можна
було вільно йти співаючи пісень! А потім ми слухали гру саксофоніста та бавились в веселі ігри.... зному маршрутка на Сихів, вечір з чашкою чаю, печивом, та плакатом Степана Гігі....прощання з юначками, що повертались додому. І знову ми в тісній компанії..... .
.....прогулянки, гості, хот-доги за останні гроші, пробки, завтикали автобус, сидіння на автостанції,період активного чаювання,автобус, цукерки.......Луцьк! Таня стоячи на колінах, просить водія: „Ей, той, де тут зупинка?”От так приблизно все і було, за звичайно набагато цікавіше та веселіше.
Та, на жаль, ми вам не можемо передати всі ті емоції, що нам довелось пережити.......
І ще одне: дякуємо нашій курінній Наталочці Хом’як, що не дивлячись на втому і інші різні негаразди погодилась поїхати з нами...
СКОБ!
Як ми на "Осінньому рейді" під зорями мандрували
6-7 жовтня 2007 року у Львівській області (нитка: с.Старе Село Пустомитівського р-ну – м.Перемишляни) відбувся змаг з пішого мандрівництва «ОСІННІЙ РЕЙД».
Ну що тут можна сказати: купа вражень, навий досвід, травми і на кінець головне- кожен з нас нарешті зрозумів, що здатен перевернути гори, особливо, коли поруч будуть такі люди, які оточували мене на осінньому рейді.
Для кожного з учасників „Осіннього рейду” від станиці Луцьк то була перша спроба своїх сил у таких змагаг. Дівчата куреня ч.48 ім Слами Стецько, та хлопці з підготовчого куреня ім.Клима Савури відправились на „Осінній рейд” захищати честь свого куреня та станиці.
Всі пригоди розпочались ще в дорозі, воно і не дивно, адже таку купу веселих людей рідко коли зустрінеш разом. На жаль, одного з хлопців, куреня ім. Клима Савури, защемило дверима електрички, думаючи про ближнього хтось зірвав стоп-кран, двері відпустили юнака і всі майже благополучно дістались землі. Приземлення було не найліпшим, хоча бувало і гірше. Потім ми довго йшли кріз ніч,-це просто не можливо передати, уявіть: ніч, зоряне небо, на землю ясно світить місяць, село, гавкіт собак, і тут такі ми (цілих 220 чоловік) пробиваємо темноту ночі своїми ліхтариками, не видно нічого окрім наплічників тих, хто йде попереду, в небі чути гул літаків, десь в далині видно світло міста....головне що в такій атмосфері ти навіть не відчуваєш втоми. Пришли на місце ночівлі, просто неймовірна картина: декілька десятків наметів, видно полум*я вогню, шум, вечеря та „нічна тиша!” Ну правда не у всіх то була тиша, в деяких наметах гул неприпинявся до самого ранку.
Відкриття дня (при такій кількості учасників навіть гімн звучав „хвилею”) та, нарешті, старт! Юначки славного куреня ім..Слави Стецько стартували 7 (останніми) серед дівчат, а юнаки-13-ми серед 21хлопчачої команди. На старт всі пришли веселими, у дуже піднесеному настрої. Саме в пошуках точок команди ставали однією сім'єю, адже вдалий результат залежить від того на скільки вони довірятимуть та підтримуватимуть один одного. Для хлопців маршрут був важчим, адже вони мали пройти одну додаткову точку, та навіть не дивлячись на те, що хлопці затратили більше часу на подолання маршруту, декілька команд юначок та юнаків зустрілись у пошуках „зачарованої 5 точки”.Часто сили учасників підтримували буденні та прості речі, як , на приклад, хрест у селі (тут думаю варто почитати спогади юначок куреню ч.48), чи підтримка команди. Останнім пунктом була переправа, від котрої всі отримали масу задоволення, а далі вечір увеселій компанії та крепкий сон. Зранку «Осііній рейд» покинула дівоча команда (в силу травм 2 учасників). Команда хлопців з підготовчого куреня ім.Клима Савури продовжили змагання, хлопці з гордістю подолали маршрут другого дня, а ввечері втомлені відправились до рідного Луцька.
Одним словом: всі хто матиме можливість прийняти участь в «Осінньому рейді» не втрачайте її. Адже це найкращий спосіб перевірити свої сили, та познайомитися з класними людьми. І ще одне, всі хто пройшов «Осіннній рейд», чи хоча б спробував свої сили у ньому ви-ГЕРОЇ, вам велика повага.