Нарешті 8.00 …я спізнююсь. Ну ось куплені квитки на маршрутку і в дорогу …Їхати було весело J! Написала наказ, підписали… знаєте, після цієї мандрівки мені стала дуже подобатись точка в цьому наказі:

«Т.6. Провід мандрівки має право змінювати програму дня». Чудова точка!

До місця призначення дійшли без пригод, далі відкриття і все як по програмі, але на жаль чи на щастя, програми ми так і не дотримались. Але про це згодом.

Провід куреня імені Клима Савура також організовував мандрівку в Тараканівський форт, навіть не підозрюючи, що курінь ч.48 також туди збирається. Містика! Та, насправді нічого особливого, подумаєш….

Ми мали чудову нагоду поспілкуватися з екскурсоводом, який знає про форт все…

Недалеко від села Тараканів Дубнівського району, в мальовничій місцевості над р.Іквою, серед лісу, на пагорбі, збереглися розвалини форту. Зараз споруда в аварійному стані, та мури всередині ще міцні. Коли форт вже був повністю збудований, то виявилось, що його може обстрілювати артилерія з-за сусіднього пагорба і навіть не буде видно звідки стріляють. Одним словом: “Збудуємо – подивимось, не вийде – поміркуємо”. Тараканівський форт набагато більше постраждав від часу, ніж від бойових дій. Справа в тому, що в його стінах були водостоки і звісно, що коли форт покинули, вони позабивалися і вода почала руйнувати його. Радянська влада спробувала використовувати форт під склад, але вологість приміщень не дозволила це зробити. 

Та незважаючи на те, що Тараканівський форт закинутий і недоглянутий, він просто вражає уяву. Навіть в такому занедбаному стані форт справляє враження, яке не швидко проходить. У форті без екскурсовода можна заблукати.

Пофотографувавшись біля фортеці ми рушили далі…

14.00-перекуска… ммм…було смачно! Ну як завжди.

Потім ми повинні були відвідати ще Дубнівський замок, але саме тут ми змінили програму і …..як то кажуть, « понеслось»!

Хороші люди, які, так як і ми, виїхали на природу у своїх справах каталися, літали собі ….А тут де не візьмись на їхню голову натрапили ми. Насправді, це вони нас знайшли, коли ми обідали. Самі нам запропонували політати , покататись, отримати гарні враження та емоції…. Ми погодились. Не кожного дня нам випадає можливість повиснути в повітрі…

Ну ось ми біля переправи, високо, нам страшно, серце калатає…. другий бік здається так далеко! І так хто з нас насмілиться зробити це перша? Не довго порадившись,  ми вирішили, що краще за всіх нас це зробить наша зв’язкова J (по сумісництву виховниця та ще й комендант акції) , а потім нам вже не буде так страшно….

І так по  черзі кожну юначку «хороші люди» переправляли на другий бік за допомогою всяких систем, карабінів, линв, рукавиць, шлейок, ременів…  

Хоча була мала кількість юначок з куреня, але я цю акцію ще довго буду пам’ятати…мандрівка просто супер, багато вражень, спогадів, а головне емоцій від польотів!

Я також хочу такий карабін, як в них і він в мене обов’язково буде, ну все па па! Біжу за грошима… хе хе…
 
 P.S. Хороші люди – ті хлопці, я чесно кажу, просто не пам’ятаю звідки вони і хто...  забулась.

Наталя Оласюк, комендант акції додала:

"Курінь ч. 48 ім. Слави Стецько висловлює щиру подяку Рівненському туристичному клубу "Азимут" та всім його учасникам, які 29 березня 2009 р. Б. поблизу Тараканівського форту допомогли організувати куреню незабутню мандрівку. А також хочемо подякувати нашому екскурсоводу Олександру за цікаву подорож в минуле".