📷 358 - Копія.jpg

13 вересня до табору завітали двоє цікавих гостей: ветеран УПА Петро Мартинюк та дослідник Ярослав Царук. Пан Петро тренувався безпосередньо на Вовчаку і розповів нам про структуру і розташування самої бази. Він як і багато упівців був заарештований і отримав 10 років таборів та ще 5 заслання. Трохи по тому як був привезений до табору, познайомився з дівчиною з Волині, але їх розвели по різних зонах, і він не бачив її 10 років. Він звільнився на 2 місяці раніше і розпочав її шукати. І от їм вже по 92 роки і вони досі разом, хоча, як сміявся пан Петро, "вона мене навіть не згадала, а я їй обіцяв при першій зустрічі, що знайду - і знайшов". Пан Ярослав Царук досліджував повстанський рух Турійського та Володимир-Волинського районів, як сам казав з цікавості і бажання встановити істину. Він їздив велосипедом довколишніми селами, розпитував старожилів. Він встановив,що у Вовчаку було 33 двора і проживало 35 сімей, але селище було спалене комуністами, що й сліду від нього не лишилося. Така доля спіткала й багато інших сіл. 

📷 67 - Копія.jpg

Юнацтво грало в "Криївку", і що найцікавіше, грали в Криївці, що створило неповторну атмосферу. Оскільки цей табір є закриттям таборового сезону, ми просто відпочивали душею. Дівчата займалися йогою, а хлопці грали в регбі. Разом вчилися правильно варити каву, що скажу вам не так вже й легко зробити в менашці на вогнищі. Хоча не обійшлося і без алярмів та веселої біганини з повним вирядом. Нічні посиденьки виявились досить цікавими і бурхливими. Думаю, на завжди запам’ятається пісня "Я до леса" , яка стала гімном цього табору. У нічний час був проведений алярм заприсяження, на якому іменували учасницями Дарину Панас, Аліну Рутковську, Аліну Лев’юк. Дітей частували слимаками, яких перемололи і смачно зготували. Запивали це все ржавою водою.

📷 196 - Копія.jpg

Маленькі пікнічки і хороші мандрівки дітям до душі. Останні ночі в наметах, остання ватра, але попереду багато справ, а навесні знову заспіваємо "Наплечники готові..."