...Хто відірвався від повсякденної рутини, хто пішов заради цього у відпустку, а хто повернувся щойно з таборів, та всіх нас об’єднувало одне – спільна робота в реєстраційній службі. З самого ранечку, обговоривши всі деталі (чи то ще ввечері було обговорення), НепрОсті сіли за заздалегідь визначені комп’ютери і почали реєструвати, здається, учасників з «Легіону», які сиділи, напевне, ще від світанку під реєстраційним наметом. День був достатньо важким: сотні учасників, які хочуть якнайшвидше долучитися до святкування свята, все нові й нові нюанси в роботі, купа запитань на Інфо-довідці, черга на поселення в «готель», чергові перерви для конструктивних нарад від Марти Федьків, збій програми і, нарешті, завершення дня реєстрацією «Говерлі». Тим не менш, ми знаходили хвилинки, аби пожартувати чи зробити якусь знимку.

Наступний день був набагато легшим, але теж насичений. Тоді ж приїхала до нас «допомога» в ролі київських НепрОстих.

Наступного дня було грандіозне відкриття цього масштабного заходу. Пригадую, як ми йшли і на ходу одягали Ніну)) (таке ніхто не забуде;) А далі, сама церемонія, рекорд, поїдання морозива на травичці, знимкування... Потім були вечори сортування документів зареєстрованих, трохи божевілля, трохи веселощів.

Але поміж те все, ми, як і решта учасників, відвідували всі можливі активітети: ігри настільні, рухливі, стрільби, хенд-мейди, плавання...(усіх вже й не пригадаєш) ну і звичайно, ватри. Ватри були всілякі. Та найбільше закарбувалась у пам’яті ватра для УСП з іграми, імпрезами, з виступами молодих колективів, танцями під їхні пісні та, звичайно, пусканням іскри…

Та рано чи пізно все закінчується: в День Незалежності України було закриття ЮМПЗ. Але НепрОсті і після того ще певний час перебували у своїй «НепрОстячій» компанії, насолоджуюсь останніми днями літа.

Хто зна, можливо, за 5, 10, 50 років НепрОсті знову зустрінуться аби долучитись до організації такого грандіозного свята як «ЮМПЗ» ;)