подорожували
Юля Шулик:
В 2014 році ми їздили на травневі свята на Черкащину. ще одна мрія:) це був рік Шевченка, ми добами читали Кобзаря в університеті і тому якось прийшов час для цього. ми вперше їхали автомобілем до Києва, а звідти з друзями до села Трипілля, а далі - Канів, Черкаси, Чигирин, Суботів, страшні 3 криниці, куди ми добрались біля 21:30... ночували в дуже дивному місці, на краю села... там взагалі страшнувато... досі стоять хати під стріхою....
На наступний день ми потрапили в центр Холодноярської республіки, побачили найстаріший дуб в Україні, перший памятник Герою Небесної сотні в Україні, Мотронинський моностир. а основне - чудові дороги і зі всіх сторін глухі ліси... Там раніше не один раз виборювалась воля України - від козаків, від сміливої боротьби в 1919 році... і стільки перегукується з теперішнім часом - з сепаратизмом, підкупом, олігархами, боротьбою за волю і за гідне життя... часи змінюються, люди чомусь ні....
звідти ми помандрували в Кирилівку та Моринці. де чудові люди, спокій і справді якась окрема атмосфера. бачачи красу краю - ти просто змушений любити землю, природу і Україну. а далі - Вінниця. це все було за два дні. ми мали одразу їхати додому, але були настільки втомлені, що лишились ночувати, а вже наступного дня нас чекала Меджибізька фортеці (дякуючи неправильній карті джіпіесу), Острог та Тернопіль (встигли на празник).
Україна - різна, цікава, вимучена, старовинна. є стільки не розкритих сторінок і стільки всього, що варте нашої уваги...
Юля Шулик:
Одна з найважливіших подорожей для мене - весільна. Чому? Перше - чолові взяв на себе всю організацію. Друге - бо це було кілька країн за кілька днів. Ми мріяли про Італію - Верону та Венецію:) туди і їхали:) Але милувались і Віднем, і Будапештом. Ми мали можливості в кожному місті вибирати самі собі програму, тому крім загальної екскурсії для всіх, ми йшли туди, куди просто нам хотілось. і це було прекрасно:) ми побували у величезному природничому музеї та в палаці у Відні, в старовинному храмі в Падуї, в двох музеях в Венеції (але памятайте, нічна Венеція - це щось!!! туристів немає, освітлення чарівне:) бо вдень... таке враження, що півсвіту туди одночасно зїхалось). Венеція дійсно унікальне місто. їдьте:)))) у Вероні ми чекали побачити будинок Джульєти (як у фільмі "Листи до Джульєти), але просто були розчаровані - брудом від туристів... зате там чудовий колізей, розкопки старовинного міста, мури, чудова площа і таємничі вулички. а ще, розмітка на парковці для автобусів блакитно-жовта:))))
В Будапешті я була вже вдруге, тому швидко орієнтувалась і ми крім старого міста, ходили по цікавих магазинах:)
хустка мандрувала зі мною:)
висновки - треба будь-якими силами збиратись і їхати кудись... за новими враженнями, цікавими розповідями і відкриттями...
Одна з найважливіших подорожей для мене - весільна. Чому? Перше - чолові взяв на себе всю організацію. Друге - бо це було кілька країн за кілька днів. Ми мріяли про Італію - Верону та Венецію:) туди і їхали:) Але милувались і Віднем, і Будапештом. Ми мали можливості в кожному місті вибирати самі собі програму, тому крім загальної екскурсії для всіх, ми йшли туди, куди просто нам хотілось. і це було прекрасно:) ми побували у величезному природничому музеї та в палаці у Відні, в старовинному храмі в Падуї, в двох музеях в Венеції (але памятайте, нічна Венеція - це щось!!! туристів немає, освітлення чарівне:) бо вдень... таке враження, що півсвіту туди одночасно зїхалось). Венеція дійсно унікальне місто. їдьте:)))) у Вероні ми чекали побачити будинок Джульєти (як у фільмі "Листи до Джульєти), але просто були розчаровані - брудом від туристів... зате там чудовий колізей, розкопки старовинного міста, мури, чудова площа і таємничі вулички. а ще, розмітка на парковці для автобусів блакитно-жовта:))))В Будапешті я була вже вдруге, тому швидко орієнтувалась і ми крім старого міста, ходили по цікавих магазинах:)хустка мандрувала зі мною:)висновки - треба будь-якими силами збиратись і їхати кудись... за новими враженнями, цікавими розповідями і відкриттями...
Автостопом …
Це ранкове сонце, що сходить над морем десь на Півдні,
це молдовський прикордонник, який допомагає зловити авто,
це друзі, які поїхали перед тобою і ви знову раптом зустрілися,
це комфортні й не дуже машини,
це пилюка і сорокаградусна спека,
це поломана на узбіччі машина дорогою до Бахчисараю,
це натівський летун, який з веселими розповідями довозить нас до Потсдаммерпляц в Берліні,
це швидкісні бани і розбиті дороги,
це дальнобійник Марцін, який лухає добру музику,
це ліниве сидіння при дорозі,
це віра в те, що доїдеш, куди треба,
де водій сміттєвоза до Одеси, якого треба розважати цілу ніч, щоб він не заснув,
це десятки заправок з кавою і без,
це словак, який пропонує зробити фото його голого,
це провінція в Угорщині, коли темно і далеко,
це хімік з Гдині, який живе на одній вулиці з твоїми друзями,
це хлопці з Варшави, які пускають до себе переночувати,
це вимірювання часу в кілометрах, а не хвилинах,
це румун, з яким застряєш на угорсько-румунському кордоні на краю всесвіту,
це пронизливий холод ранкової траси,
це водій з Ростова в якого дуже добра ковбаса,
це захід сонця на трасі М-1,
це дорога, якою живеш...