У віці 13 років Ганка стала пластункою і членкинею юнацького гуртка «Меви» 2-го куреня УПЮ ім. Марти Борецької у Львові. Саме юначки гуртка «Меви», а серед них і Ганка, стали ініціяторками створення куреня «Ті, що греблі рвуть» на зламі 1926 — 1927 років. Невдовзі до них долучилися колишні юначки з деяких інших гуртків куреня ім. Марти Борецької: «Калина», «Рожі», «Ластівки», колишні юначки куреня УПЮ ч.3 ім. Княгині Ярославни зі Львова, а також пластунки з Самбора і Тернополя. У 1928 році гурток був сформований у Варшаві. Назву куреня обрали під впливом творчости Лесі Українки, а її ширша інтерпретація — «Ті, що греблі рвуть на застоялих водах громадянського життя».

З 1927 року Ганна займалася вихованням пластунок-юначок, а в 1929 — 1930 роках очолювала Реферат Уладу Пластунок Юначок у Верховній Пластовій Команді.

Після розв'язання польською владою Пласту у вересні 1930 року вона стає постійно активним членом таємного Пласту. Від 1933 року провід таємного Пласту діяв як Пластовий Центр, у складі якого також працює Ганка.

У 1933 році Ганка Коренець разом зі своїми подругами з куреня «Ті, що греблі рвуть» Уляною Сітницькою і Славкою Турчан бере участь в інструкторському старшопластунському таборі на Соколі.

Після короткої перерви у 1934 —1939 роках Гандзя знову входить до складу Пластового Центру і працює у ньому до 1944 року. Як згадує пл. сен. кер. Яро Гладкий, у цьому часі Пласт діяв у рамках різних товариств, найважливішим з-поміж яких було Товариство Охорони Дітей і Опіки над Молоддю під проводом доктора Маркіяна Панчишина. В рамках цього товариства була заснована секція молоді під назвою Комісія Виховних Осель і Мандрівок Молоді (КВОММ) під керівництвом проф. Гната Павлюка. Ця Комісія була найважливішою устроєвою одиницею таємного Пласту. До складу проводу КВОММу входила й Гандзя.

У 1935 і 1936 роках Ганка була коменданткою вишколу у виховних таборах у Космачі й Брустурах на Гуцульщині.

У спогадах Яра Гладкого знаходимо інформацію про те, що Ганка Коренець була співорганізаторкою ідеологічної групи «Вогні» — устроєвої одиниці нелеґального Пласту, організованої зі старших пластунів Львова з метою ідеологічного вишколу. Вона теж співпрацювала з жіночим спортовим клубом «Стріла» у Львові, де гуртувалися пластунки для фізичного виховання.

Коли розпочалася Друга світова війна, Ганка Коренець разом з іншими членами куреня «Ті, що греблі рвуть» продовжила активну працю з юнацтвом у Виховних Спільнотах Української Молоді (ВСУМ), що заступили Пласт під час окупації німцями Західної України і діяли як складова одиниця нелеґального Пласту у 1941 — 1945 роках. В цей період «Греблі» проводили табори для юначок (1941 — 1944 роки) та допомагали у праці Українського Червоного Хреста.

У 1945 — 1946 роках «Греблі» активно долучаються до відбудови Пластової організації у Німеччині та Австрії, а також відновлюють курінь УПС ч.2 «Ті, що греблі рвуть». В той час багато «Гребель» займають провідні посади у Пласті. З 1945 року Гандзя була членом проводу Союзу Українських Пластунів Еміґрантів (СУПЕ), а з 1947 року входила до складу проводу Головної Пластової Старшини Союзу Українських Пластунів у Німеччині. У 1947 — 1949 роках Ганка Коренець працювала на посаді заступниці Головної Комендантки Пластунок.

У 1949 — 1950 роках з рухом переселення українських еміґрантів «Греблі» переїжджають до різних країн світу. Ганка Коренець опиняється у Сполучених Штатах Америки, де одразу продовжує активну роботу в Пласті. У 1954 — 1957 і 1958 — 1966 роках вона обрана до складу Головної Пластової Ради, а також була референткою вишколу в КПС та працювала на посаді голови ідеологічної комісії Другого Пластового Конґресу.

За свою працю Ганка Коренець була відзначена орденом святого Юрія в золоті та Хрестом Заслуги за Значне Діло.

Окрім праці в Пласті Ганка Коренець також була активною у громадській праці: у Союзі Українок та у Товаристві за признання УКЦеркві Патріярхату.

У Вістовику, виданому взимку 1988 — 1989 років, Ганка пише до членкинь куреня «Ті, що греблі рвуть»: «Я пластувала з вірою у пластові виховні ідеали, і тепер у мене глибока віра і надія, що пластове виховання у любові до Бога і України допоможе нашій молоді на поселеннях задержати свою українську ідентичність з українською культурою та життям українських громад. Дасть Добрий Бог вирости поколінню, що наші пластові ідеали перенесе на звільнені землі наших предків».

Ганка відійшла на Вічну Ватру 6 листопада 1993 року. У виданні куреня «Ті, що греблі рвуть» з нагоди першої річниці смерти Ганки Коренець Оленка Юрчук напише про неї: