Лебедь Микола
МИКОЛА ЛЕБЕДЬ - (пласт. псевдо Птах-Колька; підпільні псевдо Максим Рубан, Олег, Ігор, Ярополк, Вільний, Марко і ін.), народився 23 листопада 1910 у Стрілищах Нових Жидачівського району на Львівщині. Син кравця.
Член Пласту від 1928, як пластун 7-ого куреня ім. Князя Лева у Львові; організатор першої підпільної "п'ятки" юнацтва в 1928, організатор і керівник Юнацтва ОУН у гімназії від 1929, абсольвент філії гімназії в Львові в 1930, член пластового куреня "Лісові Чорти" від 1930 на неограниченій відпустці. Організатор і керівник Юнацтва ОУН у Галичині (1930-32), керівник підпільних вишколів Юнацтва ОУН у Карпатах; змушений жити підпільно під фіктивними прізвищами, зв'язковий між КЕ в Галичині та ПУН за кордоном (1932-34).
Затриманий Ґестапом (Gestapo) в Німеччині в 1934, виданий Польщі за підозріння співучасті в організації атентату в Варшаві на польського міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького; засуджений на кару смерти на Варшавському процесі; присуд замінено на досмертну тюрму, з тюрми визволився в вересні 1939. В тюремній капличці одружився з нареченою - політичним в'язнем Дарією Гнатківською, якій присудили 15 років тюрми на Варшавському процесі (1935-36).
Член Революційного проводу ОУН у 1940, учасник II ВЗ ОУН у Кракові, вибраний на другого заступника провідника ОУН С. Бандери, призначений на міністра державної безпеки УДП в Львові в липні 1941. Як урядуючий провідник ОУН/ОУНСД (1941-43) - головний організатор протинацистського резистансу. Від липня 1941 нацисти вели за ним інтенсивний розшук, пустили в світ у жовтні спеціальний Гончий лист, разом із його фотографією - з наказом арешту; організатор і керівник першої (вересень 1941), другої (квітень 1942) і третьої (лютий 1943) Конференції ОУН в Україні. Учасник III НВЗ ОУН, вибраний головою Головної ради ОУН, організатор і керівник РЗЗ при Проводі ОУН (1943-44); учасник ВЗ УГВР, автор доповіді "До зовнішнього політичного становища", вибраний на генерального секретара ГСЗС УГВР. Із доручень президента УГВР та голови ГС УГВР виїхав на Захід для встановлення зв'язків, допомоги від західніх альянтів; дипломатична діяльність у Італії (1945-47), Західній Німеччині (1947-49), в США під грудня 1949. Член ЗЧ ОУН до 1948. Відзначений Золотим Хрестом Заслуги УПА в 1951.
Засновник і голова фірми-корпорації "Пролог'' у Нью-Йорку (1952-74), заступник її голови (1982-85), член її Ради директорів від 1974; промотор мюнхенських публікацій Сучасна Україна, Сучасність, Український самостійник. Член управи Українського товариства закордонних студій в Мюнхені (1956-91), член торонтського Видавничого комітету "Літопис УПА" від 1975. Автор першої про дії УПА монографії УПА. Українська повстанська армія (чотири випуски: [Рим], 1946; [Нью-Йорк, 1983, малим форматом], та 1987 [2-е вид., доповнене]; Дрогобич, 1994), численних статтів, доповідей до історії визвольної боротьби. Помер 19 липня 1998 і пох. в Савт Бавнд Бруку.
Член Пласту від 1928, як пластун 7-ого куреня ім. Князя Лева у Львові; організатор першої підпільної "п'ятки" юнацтва в 1928, організатор і керівник Юнацтва ОУН у гімназії від 1929, абсольвент філії гімназії в Львові в 1930, член пластового куреня "Лісові Чорти" від 1930 на неограниченій відпустці. Організатор і керівник Юнацтва ОУН у Галичині (1930-32), керівник підпільних вишколів Юнацтва ОУН у Карпатах; змушений жити підпільно під фіктивними прізвищами, зв'язковий між КЕ в Галичині та ПУН за кордоном (1932-34).
Затриманий Ґестапом (Gestapo) в Німеччині в 1934, виданий Польщі за підозріння співучасті в організації атентату в Варшаві на польського міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького; засуджений на кару смерти на Варшавському процесі; присуд замінено на досмертну тюрму, з тюрми визволився в вересні 1939. В тюремній капличці одружився з нареченою - політичним в'язнем Дарією Гнатківською, якій присудили 15 років тюрми на Варшавському процесі (1935-36).
Член Революційного проводу ОУН у 1940, учасник II ВЗ ОУН у Кракові, вибраний на другого заступника провідника ОУН С. Бандери, призначений на міністра державної безпеки УДП в Львові в липні 1941. Як урядуючий провідник ОУН/ОУНСД (1941-43) - головний організатор протинацистського резистансу. Від липня 1941 нацисти вели за ним інтенсивний розшук, пустили в світ у жовтні спеціальний Гончий лист, разом із його фотографією - з наказом арешту; організатор і керівник першої (вересень 1941), другої (квітень 1942) і третьої (лютий 1943) Конференції ОУН в Україні. Учасник III НВЗ ОУН, вибраний головою Головної ради ОУН, організатор і керівник РЗЗ при Проводі ОУН (1943-44); учасник ВЗ УГВР, автор доповіді "До зовнішнього політичного становища", вибраний на генерального секретара ГСЗС УГВР. Із доручень президента УГВР та голови ГС УГВР виїхав на Захід для встановлення зв'язків, допомоги від західніх альянтів; дипломатична діяльність у Італії (1945-47), Західній Німеччині (1947-49), в США під грудня 1949. Член ЗЧ ОУН до 1948. Відзначений Золотим Хрестом Заслуги УПА в 1951.
Засновник і голова фірми-корпорації "Пролог'' у Нью-Йорку (1952-74), заступник її голови (1982-85), член її Ради директорів від 1974; промотор мюнхенських публікацій Сучасна Україна, Сучасність, Український самостійник. Член управи Українського товариства закордонних студій в Мюнхені (1956-91), член торонтського Видавничого комітету "Літопис УПА" від 1975. Автор першої про дії УПА монографії УПА. Українська повстанська армія (чотири випуски: [Рим], 1946; [Нью-Йорк, 1983, малим форматом], та 1987 [2-е вид., доповнене]; Дрогобич, 1994), численних статтів, доповідей до історії визвольної боротьби. Помер 19 липня 1998 і пох. в Савт Бавнд Бруку.