З нагоди 25-ліття нашого пласту, що його святку­ватимуть наприкінці листопаду в Празі, хочу тут по­ділитися моїми споминами про початки тайного пласту перед війною у Львові. Може мої спомини будуть не­докладні й неповні; члени-основники вибачать мені, та може схотять подати зо свого боку докладніші відо­мости. Передвоєнний тайний пласт засновано при тайних гуртках самоосвіти у Львові. Дати засновання точно не пригадую, лиш знаю приблизно, що це було в осені 1911 р. Пригадую собі перші сходини в «Січі» на вул. Ко­перника ч. 16. У великій салі (на 1 пов.) від вулиці зій­шлося більше шкільної молоді, як звичайно на ширші сходини. В салі напів темно. Вікна від вулиці щільно позамикані, завіски спущені. Хто увійде знадвору, му­сить постояти коло порога, щоби привикнути до сумерку, що панує в салі, та знайти відповідне місце. Всі розмовляють півголосом, якийсь святочний настрій. 

У всьому слідно обережність, бож тут зібралося понад 50 учеників і учениць із ріжних львівських шкіл. Сходи­лись більше як годину, по одному або по двох, щоб не кинути підозріння, що там відбувається зібрання. В тім сутінку побачила я студента низького росту, чорнявого, в цвікері і вишиваній сорочці. Розмовляв із товаришами й непокоївся, що так довго сходяться. — Коли вже всі зібралися, тов. [Іван] Ч[мола]. виступив із промовою. Говорив палко й завзято притишеним голосом. Сам ентузіаст, зумів своєю короткою та ядерною промовою захопити всіх. Представив працю пласту в Англії, її хосенний вплив на розвій молоді та вказав на необхідність такої організа­ції у нас. Балканська війна почалась, хто знає, що у нас може бути. Наш пласт не має бути забавкою, а з нього має зродитися наше рідне, українське військо... Ми всі принишкли й слухали з запертим віддихом. Кожний вже тоді уявив себе якось міліонною частин­кою великого національного війська. 

По скінченні про­мови настала довга мовчанка. Неодин поринув думками в козацькі часи й буяв по розлогих степах України. Почали вписуватися до пласту. Вписаних пла­стунів поділено на два гуртки. Перший гурток вів тов. [Іван] Ч[мола]., а другий тов. [Осип] С[еменюк]. Дівчат до першого гуртка належало 2, до другого 4. В засаді придержувалися пластового порядку. Спочатку виучували теорію. Здавали іспити. Підручни­ків не мали, а послугувалися перекладами, здається таки товариша Ч[моли]., битими на шапіроґрафі. В тих перекладах було списане все, що повинен знати пластун. Порядок пластовий, вязання вузлів, аз­бука Морзе, сиґналізація, таборування. До того мали ми ще свій правильник і предмети науки. Вчилися стрі­ляти з кріса й револьвера, лазити по шнурковій драбині, зсуватися по линві, звисати яких 10—15 м. (Практичні вправи відбувалися на Чортівській скалі біля Винник). 

 Передовсім була в нас строга карність і точність. В тій ціли ми відбували пробні збірки. Пригадую одну таку збірку в 4-ій год. ранку на Стрийській рогачці. Ми з товаришкою цілу ніч не спали, щоби прийти точно, а то й скорше від провідника, але нам не вдалося його випередити, лише прийшли перші від прочих товари­шів і товаришок. Сигналізувати хоруговками йшли ми звичайно на Кайзервальд або до Кривчицького лісу. На такі вправи ходили ми кругом Львова, так що знали околи­цю добре. Нічні вправи були тяжчі й мало коли нам вдавалися. Вибиралися звичайно в суботу пополудні та йшли нераз кілька миль. — Пригадую добре одні такі вправи в околиці Ганчар коло Давидова. Там мали ми стрінутися з першим гуртком. Другий гурток під проводом товариша [Осипа] С[еменюка]. вибрався в дорогу в суботу. Збірка о третій годині пополудні на Личаківській рогачці. За рогачкою уставились по пластовому й пішли в сторону Винник, а звідтіля в полуднево-східньому напрямі. Дорога до Винник була дуже добра, а дальше йшли ми полями та лісом. Як почало смер­кати, ми вже були в лісі над селом. На наш превеликий жаль захмарилося та в лісі запала відразу ніч; став дощ накрапати. 

Спочатку ми розтаборилися в лісі але люнув порядний дощ і ми перемокли до нитки. Тоді почали шукати якогось даху над головою (шатер ми ще не мали). Знайшли якусь стару будку, де сушилась цегла-сирівка і там ми примістились. Стійки виставили в лісі, стежі пішли на звіди. Дощ не переставав лляти й ми небавом опинилися як на острові; кругом вода по коліна. Стійки ми постягали, стежа також вернулася з нічим, перемокла, а дощ не переставав падати. Ми вже стратили надію на стрічу. Розклали ватру та грілися до самого рана. Коло четвертої години вранці дощ пере­став падати, вода опала й ми побачили недалечко село. Котрийсь із товаришів збігав за молоком і приніс кусок хліба. Поснідали й вибралися до найближчої залізничої стації Давидова. 

Пів до семої відїхали до Львова. Тут не могли ми вертати перемоклі домів і ще так рано. (Від­разу впало б підозріння, що ми не були там, куди виби­рались, прим. у товаришки). Тож зайшли до Січі, ли­шили палиці, обсушилися й тоді щойно коло десятої вернулися до своїх мешкань. Отже перші нічні вправи не вдалися. Другий гур­ток, як ми потім довідалися, так само гостив. Дальші вправи були вже більше вдатні. На феріях 1912 р. від­булися двонедільні вправи в горах, на Говерлі. Всіх учасників і учасниць було около 14, між ними двоє дівчат. (Я на жаль не могла взяти участи, бо з дому не пу­стили, а важніше, що грошей не хотіли дати). На «Студентській Громаді», студенти дискутували; одні були за мілітарним вишколом молоді, другі проти. Мовляв молодь має вчитися, здобувати знання й творити культурні цінности нації, тоді вже легко мож­на збудувати державу. Відтак поділились на дві групи: ті, що були прихильниками мілітарного вишколу по­чали робити заходи коло заложення Стрільців. 

Вони й працювали в тайному пласті. Жив і розвивався пласт, доки не заложили Стріль­ців І. при «Студентській Громаді». До Стрільців І.  дівчат не приймали. Відтак при «Січі» заложено Стрільці ІІ, де зорганізовано також дівочу чету, що числила около 30 членів. Гурток Стрільців І. складався з самих студентів університету і мав оливкові однострої, а Стрільці ІІ по найбільшій частині з ремісничої молоді. Стрілецьку організацію дуже скоро поширено в край. У чотирнадцятому році виступали обі організації стрілецькі в одностроях на краєвому здвизі Січей і Соколів у поході і на вправах. Були вже присутні стрілецькі організації і з краю. Дівоча чета при Стрільцях ІІ виступила також у поході в дівочих стрілецьких одностроях.   Рогатин 1936. р.   

Гандзя Дмитерко

Нова хата. – 15 листопада 1936. – Ч. 22. – С. 2