Розвиток Пласту в Україні і діаспорі (1914-2006)
Пласт і пластуни у визвольних змаганнях 1914-1921 років
Пласт не міг довго спокійно розвиватись. Українські землі Галичини, Буковини і Закарпаття були тоді частиною Австро-Угорської імперії, яка у 1914 році почала війну. На вимогу української громадськості при австрійській армії було створено окрему українську військову частину – Легіон Українських Січових Стрільців. Від самого початку пластуни взяли найактивнішу участь у його діяльності. Так, Іван Чмола вже 30 липня 1914 року увійшов до складу організаційного комітету, з його вихованців постав перший відділ УСС. Першим із куренів січових стрільців також командував пластун зі Станіславова Дмитро Вітовський, який ще перед тим увійшов до створеної Головною Українською Радою Української Боєвої Управи. У військових діях пластуни у складі УСС брали участь у боях на Бескидах, горі Маківці, під Семиківцями, на горі Лисоні тощо. В будь-яких труднощах вони трималися якнайкращим чином, були незамінними розвідниками. Коли у 1915 році російські війська залишили Львів, Пласт відновлює у ньому свою діяльність. Невдовзі до Львова з Відня повертається Олександр Тисовський. Він бере на себе всю роботу по організації діяльності Пласту в умовах війни. Наслідком цього було створення у жовтні 1917 року Головної Пластової Ради – керівного органу Пласту. Очолив її Олександр Тисовський. Поступово пластові осередки відновлюються і при інших навчальних закладах Львова. Пластуни буреть активну участь у зустрічі митрополита Андрея Шептицького, у похоронах Івана Франка.
В цей час на Наддніпрянській Україні активно творяться скаутські осередки, подібні за своїм змістом до Пласту. Колишній впорядник із Галичини Євген Слабченко створив Перший Білоцерківський курінь українських юнаків-скаутів. Він же написав посібник “Український скаут”, який користувався широким попитом. Широко розвинула свою мережу своєрідна пластова організація “Молода Січ” у Кам’янці-Подільському. Там навіть було створено Головну Пластову Раду. Українські скаутські організації виникли також у Києві, Катеринославі, Каневі, Винниці, Житомирі, Ізмаїлі, Умані, Жмеринці. Пластуни часто надавали в цьому процесі організаційну допомогу, передавали місцевим скаутам посібники Тисовського, іншу пластову літературу українською мовою.
Важливу роль відіграли пластуни у становленні Західно-Української Народної Республіки. В ніч 1 листопада 1918 року під керівництвом пластуна Дмитра Вітовського українці опанували Львів – столицю Галичини. При цьому близько 80 пластунів здійснювали розвідницьку службу. На сумлінне виконання обов’язку їх особисто направляв Олександр Тисовський. Пластунок на допомогу українським воякам організувала Олена Степанівна. За львівським сценарієм перебрання влади українцями здійснювалося і в інших містах. Через недостатню кількість українських вояків скрізь активну участь у цьому процесі брали пластуни: у Станіславові, Тернополі, Перемишлі, Стрию, Коломиї, Теребовлі тощо. В Стрию, зокрема, серед основних сил були 33 пластуни місцевого пластового куреня. Пізніше вони стали основою для сформованої окремої Пластунської сотні. Багато пластунів згодом зголосилися до Української Галицької Армії. А пластун Петро Франко був нагороджений медаллю за хоробрість і після закінчення школи льотчиків у Вінернойштадті та Райлові біля Сараєва, зумів організувати льотний відділ УГА.Спочатку він складався з 20 літаків, а на початок 1919 року полк мав уже 80 бойових машин. П.Франко зробив особисто близько 50 бойових вильотів. Вже під час бойових дій на Великій Україні Симон Петлюра надав Петрові Франку чин полковника.
Пласт у Галичині під польською владою
Після закінчення Першої світової війни українські землі були поділені серед чотирьох держав: Наддніпрянщина опинилася в складі СРСР, Галичина і Волинь увійшла до складу Польщі, Закарпаття стало частиною Чехословаччини, а Буковина перетворилась на занедбану румунську провінцію. В Галичині Пласт опинився в стані несприйняття його новою польською владою. Лише подекуди з мовчазної згоди дирекції гімназій Пласт із 1920 року починає напівлегальну діяльність. Пласт змушений був постійно вести боротьбу за своє існування. Спроби зареєструвати свій статут на всепольському державному рівні чи на рівні окремих воєводств послідовно і під різними причинами відхиляються польськими урядовцями. Єдиною прийнятною для Пласту формою існування є діяльність його частин при Українському Крайовому Товаристві Охорони Дітей та Опіки над Молоддю (УКТОДОМ). Але в його статуті жодного слова не було сказано про існування при ньому Пласту, тому остаточно правове становище Пласту не було вирішене.
Попри те вже у 1920 році було відновлено Верховну Пластову Раду (як секцію УКТОДОМ). Її очолив Олександр Тисовський. Комендантом Пласту став Степан Тисовський, який з великою енергією приступив до відбудови пластових структур. Важливу роль у налагодженні методики пластової праці відіграв вихід в світ у 1921 році посібника Олександра Тисовського “Життя в Пласті”. Тоді ж почав виходити друкований орган Пласту журнал “Молоде Життя”. Організаційна структура та виховна методика Пласту базуються на досвіді, виробленому у довоєнний період.
6 квітня 1924 року у Львові збирається І Верховний пластовий з’їзд. 22 делегати від пластових частин визначили основні напрямки реформування Пласту, обрали вищі керівні органи – Верховну Пластову Раду на чолі з Олександром Тисовським та Верховну Пластову Команду на чолі із Северином Левицьким, який отримав титул Верховного Отамана Пласту. Сама структура пластових частин також зазнала змін. З травня 1924 року головним організаційним осередком став курінь, до якого входило близько 50 членів, які входили до складу 3-7 гуртків. Кожен курінь обирав собі гідного до наслідування патрона (як правило, видатну особу з української історії) і отримував свій порядковий номер. Було знову введено поділ на округи (правда, тепер їх стало лише шість замість одинадцяти). В той час виробилася і вікова структура Пласту, яка визначає його обличчя і дотепер і яка, в якійсь мірі, навіть вплинула на структуру ряду інших національних скаутських організацій.
Питання створення уладу, який би об’єднав вихованців Пласту, які вийшли з юнацького віку, почало обговорюватися на початку 1922 р. з ініціативи Михайла Пежанського. Тоді ж з’явилася перша назва – почесні пластуни. Практичне втілення розпочалося у червні 1922 року, коли у Львові зійшлися почесні пластуни – вихованці юнацьких куренів ім. Петра Конашевича-Сагайдачного та ім. князя Льва. Невдовзі після цього, в липні, під час мандрівки 9 пластунів Карпатами виникла ідея створення гуртка “Лісові чорти”, який оформився 22 липня 1922 р. У січні 1923 р. розпочалася підготовка до створення Українського Уладу Почесних Пластунів. Щоправда, запланований на 2 лютого того ж року І з’їзд через погану підготовку не відбувся, але вже скликаний на 22 квітня 1923 р. ІІ з’їзд вирішив питання створення нового Уладу, який отримав назву Український Улад Старших Пластунів (згодом, у вересні 1924 р., названий Українським Уладом Старших Пластунів і Старших Пластунок, а відтак у грудні 1927 р., перейменований на Улад Українських Старших Пластунів і Старших Пластунок).
Членом нового Уладу міг стати пластун (або непластун за рекомендацією двох пластунів, віком старших 18 років), який склав “приречення” виконувати відповідні обов’язки. Для керівництва Уладом була створена окрема управа. Його члени мали право носити пластовий однострій. Отож, на відміну від англійських “олд-скаутів” чи “скаутів-роверів” українські старші пластуни не просто сприяли вихованню підростаючого покоління, а й самі належали до Пласту. Улад Старших Пластунів динамічно зростав і вже незабаром було створено понад 30 старшопластунських куренів. Найвідомішими з них були “Лісові Чорти”, “Чорноморці”, “Орден Залізної Остроги”, “Червона Калина”, “Ті, що греблі рвуть”
На той час назріла потреба створення і Уладу, який би об’єднував і наймолодших пластунів. Так у Пласті виник ще один улад – Улад Пластунів Новаків. Наказ ВПК про його створення датується 14 квітня 1924 р. Він об’єднував у своїх рядах “вовченят” і “лисичок”. Головною метою цього уладу була підготовка дітей, які не досягли 14-річного віку, до вступу в Пласт. Працю тут спрямовували пластуни-юнаки, які пройшли відповідне навчання. Вся робота велася за програмою “Сім проб”. Керувала Уладом Новаків Наказна Управа, призначена Верховною Пластовою Командою. Остаточного оформлення Улад Новаків набув на своєму І з’їзді у лютому 1928 року.
З оформленням цих Уладів логічним поставало питання про формальне означення того “основного” Уладу, який існував від самого створення Пласту. Отож у 1927 році Верховна Пластова Команда створила Улад Пластунів Юнаків. Цей улад складав основну масу членів Пласту і мав у своєму складі 93 зареєстровані і 20 підготовчих (в стані підготовки до реєстрації) куренів.
Завершенням створення системи вікових уладів Пласту стало створення 12 квітня 1930 року Уладу Пластунів Сеніорів. До нього входили пластуни після досягнення ними 25-річного віку та інші громадяни за відповідними рекомендаціями. Тоді ж виник перший сеніорський курінь ім. Степана Тисовського, який очолив Іван Чмола.
У 1925 році чисельність пластунів досягла 2 тисячі осіб, а у 1930 році – понад 6 тисяч пластунів і пластунок.
Матеріальні основи існування Пласту були неможливі без постійної допомоги з боку українського громадянства. Чи не головне місце серед приятелів Пласту на той час належить митрополитові Андрею Шептицькому. Саме з його благословення і на дарованій ним землі було створено пластовий табір Сокіл, який став справжньою “Меккою” для пластунів. Небайдужі до справи сприяння Пласту громадяни у березні 1930 року об’єдналися в “Товариство приятелів пластової молоді” як окрему секцію УКТОДОМ. Таким чином у структурі Пласту виникла ще одна важлива ланка – “Пласт-Прият”.
Від самого початку свого заснування діяльність Пласту базувалася на принципах скаутінгу, розроблених його засновником Бейден-Пауелом. Пласт вважав себе органічною частиною світового скаутського братерства. Послідовно у 1923, 1924 та 1929 роках його провід подавав прохання про прийняття до Всесвітньої Організації Скаутського Руху. На жаль, це прохання було відхилено через те, що українська нація на той час не мала власної держави.
Під впливом Галичини Пласт знаходить свій розвиток і в інших українських теренах: на Волині, Буковині та Закарпатті. Верховна Пластова Команда намагалася підтримувати тісний контакт з цими краями, надавати їм методичну допомогу пластовою літературою, забезпечувати кадрами, здійснювати централізоване управління і координацію дій.
Пласт на Волині
Своєрідністю волинського Пласту було те, що правовим прикриттям для своєї легальної діяльності він обрав існування при товаристві “Просвіта”. Її статут передбачав таку можливість існування Пласту на правах секції. Першу вдалу спробу організації Пласту при “Просвіті” здійснив у 1922 році її провідник в Острозі Олександр Дмитриченко. В цей же час Я.Вербівський створив секцію Пласту також при Здолбунівській “Просвіті”. Після цього пластові відділи виникають у багатьох містах краю: у Ковелі, Володимирі-Волинському, Луцьку, Радивилові, Олександрії, Рівному, Клевані тощо. Від самого початку діяльність пластових осередків набрала на Волині переважно фізичного спрямування. Часто і секції Пласту при товариствахї “Просвіти” існували як спортивні секції.
Найвищого рівня розвитку Пласт набув на Рівненщині. Рівненське повітове товариство “Просвіта” у 1924 році для його ведення призначає спеціального референта Семена Семенюка, а в 1925 році при ній створюється і Повітова Пластова Команда. Семенюк доклав усіх зусиль для розвитку пластової організації на всій Волині і тому заслужено вважається найвизначнішим пластовим провідником краю. Верховна Пластова Команда призначила референтом Пласту на Волині В.Остаповича, потім В.Яніва, регулярно призначала зв’язкових для волинських пластових куренів, надавала їм порядкові номери, надсилала пластову літературу. На Волині існували два пластові округи – Рівненський та Луцький. Пластові відділи тут в основному належали до Уладу Пластунів-Юнаків. У кількісному відношенні чисельність Пласту на Волині сягала в межах 500 членів.
Заборона Пласту на Волині та в Галичині
Польська влада шукала тільки зручної нагоди для того, щоб офіційно заборонити Пласт, оскільки він гартував молодь на свідомих українських патріотів. На Волині такою нагодою стало проведення в Олександрії 18-19 серпня 1927 року загальнопластової зустрічі, яка набула характеру пластового з`їзду. Польська поліція потрактувала цю подію як антидержавний військовий збір. І 18 грудня 1927 року рівненський повітовий староста в тижневий термін наказав ліквідувати всі пластові гуртки в Рівному, а пізніше, 21 лютого 1928 року, волинський воєвода розпорядився ліквідувати Пласт і на Волині загалом.
У Галичині 13 липня 1930 року бойовиками ОУН з метою здобуття польських державних грошей було здійснено напад на поштову карету. При переслідуванні нападників поліцією вбито одного із учасників нападу, який був вдягнений у пластовий однострій. Ним виявився гетьманський пластун-скоб Гриць Пісецький, випускник Станиславівської гімназії. В польській пресі розпочалася шалена кампанія антипластового змісту. Її результатом стало розпорядження Львівського староства 23 вересня 1930 року, за яким Головний Відділ УКТОДОМ мав приступити до негайної ліквідації Пласту. Під загрозою заборони самого УКТОДОМ на ліквідацію відводилося всього два тижні. Незабаром аналогічні розпорядження та відповідні накази поліції були розіслані по всіх повітах Галичини. Львівська кураторія отримала наказ припинити діяльність Пласту при навчальних закладах. Обшуки пластових домівок, побої, нищення пластового майна, арешти, а за ними й іспіровані судові процеси супроводжували процес ліквідації Пласту, якому навіть не було надано можливості для проведення самоліквідації.
Після офіційної заборони пластуни підпільно продовжують провадити працю з виховання української молоді аж до 1939 року. Але можливостей для цього тепер незрівнянно менше. Діє створена Верховною Пластовою Командою для легальної оборони колишніх пластунів перед адміністративною владою та збереження пластового майна Ліквідаційна комісія, пластове видавництво “Вогні”, яке видає одноймений журнал, продовжують свою діяльність курені старших пластунів, працює кооператив “Пласт” тощо. Пластова праця певний час проводиться через "Комісію виховних осель і мандрівних таборів" УКТОДОМ, організацію “Доріст” при “Рідній школі”.
Пласт на Буковині
Вже навесні 1921 року гімназисти чернівецької гімназії здійснили невдалу спробу відновити Пласт на Буковині. Але лише у 1928 році чернівецькі студенти, зустрівшись із пластунами під Черемошем, успішно реалізували цю ідею. В місцевій пресі було поміщено ряд статей про скаутінг. Як результат у 1929 році при козацькому товаристві "Чорноморе" виник студентський пластовий гурток чисельністю 15 осіб. У 1930 році перші два члени цього гуртка склали Пластову Присягу. Того ж року буковинські пластуни мали спільне з пластунами Галичини таборування на Писаному Камені в Карпатах. З 1931 року Пласт поволі починає поширюватися на середньошкільну молодь: при чернівецькій гімназії під проводом Б. Сірецького створено пластовий курінь з 30 членів. Незабаром при ньому виник і гурток новаків. Але через брак кадрів подальшого поширення ця тенденція не набула.
Деякий поступ у своєму зростанні отримав студентський Пласт. В 1931 році вже сформувався курінь з чотирьох гуртків під назвою "Довбуш" (пізніше "Верховинці"). Невдовзі з його складу вийшли дівчата-пластунки і створили власний курінь "Ясні зорі". Водночас утворився і курінь старших пластунів ім. Івана Мазепи, який і став репрезентантом пластової ідеї в краї.
Таким чином, на Буковині виникли зародки трьох основних вікових Уладів Пласту - Новаків, Юнаків та Старших Пластунів. Однак брак кадрів, роз`їзд пластунів, які закінчили навчання у Чернівцях, зумовили їх занепад. Тому щоб не дискредитувати ідею українського пластування вцілілі пластуни у жовтні 1934 року прийняли рішення про самоліквідацію. Пізніше, в 1937 році, знову була спроба відновити Пласт на Буковині, однак і вона не мала позитивних наслідків. Причиною такого стану справ став загальний занепад українського національного життя в краї.
Український Пласт на Закарпатті
До Першої Світової Війни в Закарпатті не існувало українських скаутських відділів. Як і на інших українських землях, пластовий рух тут формувався під значним впливом та за допомоги Галичини. Закарпатський пластовий провід з часом налагодив чіткі контакти із Верховною Пластовою Командою, узгоджував з нею напрямні організаційного та ідеологічного розвитку і навіть надсилав звіти. Однак в значній мірі закарпатський пластовий рух (назва "Пласт" прижилася тут після 1927 року) мав свої особливості.
Перший осередок українських скаутів заснував у Закарпатті 1 жовтня 1921 року проф. Андрій Дідик при Берегівській гімназії. Спочатку в ньому було 6 членів, однак вже до січня 1922 року він зріс до 34 членів. Майже через рік, 15 вересня 1922 року, український скаутський осередок було засновано Володимиром Комаринським в Хусті. До нього увійшли 18 учнів "горожанської" школи, а вже після кількох сходин ще 18 дівчаток тієї ж школи та 20 учнів і 7 учениць Хустської гімназії. Ще майже через півроку, 7 лютого 1923 року, проф. Остап Вахнянин заснував 6 хлоп`ячих та один дівочий гуртки при Ужгородській гімназії. Цього ж року пластові гуртки були засновані при Торговельній Академії та Учительській семінарії. Вони об’єдналися у Пластовий Полк ім. князя Теодора Корятовича.
Виходять перші пластові посібники Остапа Вахнянина "Пласт" та "Пласт - історія і пластове виховання". Незабаром появиться також ще один його посібник - "Пластовим шляхом за красою життя". Він знайшов широке визнання у пластовому середовищі і став в один ряд із посібниками Олександра Тисовського.
Отож, від самого початку свого заснування український скаутський рух на Закарпатті розвивався достатньо бурхливо. Окрім Берегова, Хуста та Ужгорода українські скаутські відділи було засновано також в Ясіні, Сваляві, Виноградові, Великому Бичкові, Перечині, Мукачеві, Рахові. У 1928 році перший пластовий відділ із 70 членів засновано також і в Пряшеві (сьогодні Словаччина) при "горожанській" школі та Учительській Семінарії. До 1928 року на Закарпатті діяло 37 пластових відділів, які охоплювали 768 членів.
Окрім українських скаутів тут також існують єврейські національні скаутські відділи ("Кадіма-Гашомер" - близько 400 членів), чеські ( "Юнак" - понад 100 членів) та мадярські ("Черкейс" - більше 60 членів). Разом із Пластом вони входили до так званого Жупного Союзу Скавтів Підкарпатської Русі і представник кожної з них називався Референтом. Видавався спільний часопис "Пластун-Юнак-Черкейс" (до 1926 року).
У 1924 році проф. Леонід Бачинський заснував пластове видавництво "Ватра", яке регулярно і з року в рік видавало пластові посібники та методичні матеріали. Він також уклав посібники "Порадник пластуна" (до першої пластової проби), "Вовченята і лисички", "Основи Пласту" та ряд інших. Провідники Закарпатського Пласту створили власний керівний орган - Крайову Пластову Старшину (КПС). КПС проводить організаційну реформу Пласту: змінено структуру пластових відділів, весь край поділено на округи. Пластові відділи почали поширюватися на східну частину Закарпаття. Відновлюється видання тепер вже суто українського часопису "Пластун".
Однак з огляду на тотальний наступ москвофільства чеська держава повністю відмовляє в матеріальній підтримці Пласту, забороняє поширення журналу "Пластун". У 1931 році у віці 40 років помер основоположник закарпатського Пласту проф. Андрій Дідик - "Соколине Око". Відчувається брак фахових сил.
Важливою рисою закарпатського Пласту є ширше, аніж в Галичині, поширення структур Пласту в селах. Традиційно розпочавшись на початку 20-х років в середовищі середніх закладів освіти, український скаутський рух під їх кінець знайшов сприятливий ґрунт в зденаціоналізованому і спраглому на просвітні послуги українському селі. Перший курінь ім. князя Теодора Корятовича із селянських хлопців зорганізував в 1929 році в Великих Лучках вчитель Дмитро Остапчук. Він був достатньо чисельним і складався із 120 членів. Того ж року учні Торговельної Академії Мукачева заснували також гурток Село-Пласту в недалекому від міста Підгороді. Вони й надалі активно займалися цією справою по інших селах. А вже в 1931-1932 роках великий прорив у цій справі зробив Юрій Шерегій-Грім, який заснував кілька сільських куренів Пласту на Хустщині та Рахівщині.
Про наслідування зразків організації Пласту в Галичині свідчить розбудова його вікової структури - уладів. Хоч і значно пізніше, але і в закарпатській пластовій організації виникає Улад Старшого Пластунства. Початок йому дало заснування 20 жовтня 1926 року в Празі куреня старших пластунів ім. Остапа Вахнянина. Майже всі його учасники були вихованцями покійного Вахнянина. Отож закінчивши середню школу, вони відчули брак старшопластунської організації і вирішили цю прогалину заповнити, взявши за основу своєї діяльності організацію і ведення інструкторських таборів. Перший такий табір курінь організував і провів 1929 року в Лугах біля Сваляви.
Вже значно пізніше, 2 лютого 1929 року, в Ужгороді було засновано новий старшопластунський курінь - ім. Івана Франка. Специфічне спрямування мав третій курінь, заснований 4 лютого 1934 року в Хусті під назвою "Нова Сцена". Фактично це був пластовий хор із драматичною секцією, яка пізніше переросла в самостійну групу театральних аматорів і замінила на Закарпатті ліквідований Народний Театр. І, власне, у 1936 році в Хусті з ініціативи Степана Пап-Пугача постав старшопластунський курінь "Самітні Рисі", який, поряд "славних Вахнянинців", залишив помітний організаційний слід в закарпатському Пласті. Курінь поставив собі за мету вирішити ряд актуальних пластових проблем: згуртувати старших пластунів, відновити видання пластового часопису, постаратися за видання пластових підручників, налагодити роботу інструкторських таборів, активно ширити Пласт серед селянської і ремісничої молоді. Виконання цих завдань йому надавалося якнайкраще. Отож саме курінь "Самітні Рисі" у 1938 році зробив перші кроки до офіційного зорганізування Уладу Старших Пластунів. Курінь зорганізував в 1938 році першу українську самостійну "Лісову Школу" для вишколу (навчання) пластових провідників. До цього часу українські пластові інструктори змушені були набувати кваліфікацій тільки у чеських і словацьких "Лісових Школах". А саме після їх успішного закінчення надавався титул скаутмайстра. "Самітні Рисі" вирішили самостійно вирішити цю проблему і її вирішили, успішно провівши в Солочині власну "Лісову школу", у якій взяло участь 60 пластунів. На 1939 рік закарпатський Пласт в своїх рядах вже мав 10 скаутмайтрів та 80 пластунів-скобів. В 1938 році курінь відновив вихід пластового часопису під назвою "Молоде життя", видав посібники "Ведення гуртка", "Пластовий впоряд і руханка". Старшопластунський курінь "Самітні Рисі" сприяв також зародженню Новацького Уладу. Ще в 1927 році проф. Леонід Бачинський заснував при народній школі в Ужгороді перший відділ пластунів-новаків, "вовченят" і "лисичок", який мав 60 членів. Наступного року невеличкі відділи появилися також у народних школах Хуста, Бичкова, Севлюша, Мукачевого. А вже в 1938 саме "Самітні Рисі" зорганізували і провели перший табір новаків-вовченят.
Ще у 1929 році також було зроблено спробу організувати Пласт-Прият. На жаль, цей інститут так і не набув повноцінного розвитку.
Хоча ідеологія та зовнішня символіка закарпатського Пласту базувалася на вже давніше опрацьованих здобутках Пласту галицького, але умови Закрпаття зумовили і її своєрідності. Так зовнішній вигляд закарпатських пластунів нагадував зразки чеського скавтінгу. Пластуни Закарпаття мали також власний гімн "Гей, пластуни! Гей юнаки!", слова до якого написав відомий поет Спиридон Черкасенко. Цей гімн пластуни виконують і досьогодні. Оригінального поетичного звучання набула тут і Пластова Присяга. Власним шляхом закарпатські пластуни підійшли і до інтерпретації Скаутського Закону. Від найпростіших вимог до більш складних перейшли поступову трансформацію пластові проби пластунів Закарпаття. Про те, щоб пластуни набували через систему пластових проб доброго практичного і теоретичного рівня пластування подбав Леонід Бачинський – “Прижмурене Око”. Було їх всього три: на ступені Учасника, Розвідника та Скоба. А після успішного відбуття інструкторської "Лісової школи" надавася титул Скаутмайстра.
На відміну від галицького Пласту делегації або ж представники закарпатського брали також участь у міжнародних скаутських заходах: в Ціломоравському з`їзді чеських скаутів 1928 року, Всесвітньому Джемборі в Англії 1929 року, у Слов’янському Джемборі в Празі 1931 року, у Всесвітньому Джемборі в Мадярщині 1933 року, в румунському Джемборі в Брашов-Поляні 1936 року та у Всесвітньому Скаутському Джемборі в Голандії 1937 року.
До кінця 30-х років Пласт на Закарпатті охопив своєю широкою мережею міста і села від Ужгорода і до Ясіня та до 1939 року вже мав десь біля 3 тис. членів, які гуртувалися в 84 куренях. Основи українського скаутування він перебрав від галицького Пласту, внісши власні оригінальні елементи. Однак на відміну від галицького Пласту, він мав змогу розвиватися у значно більш сприятливих умовах. Зате і спрямованість його мала більш "пацифістський" характер.
Діяльність Пласту у міжвоєнній еміграції
Після поразки УНР і ЗУНР широка еміграційна хвиля українців принесла з собою в різні країни і зародки українського скаутського руху. З часом українські скаутські осередки виникають у різних країнах Європи та Америки - скрізь, де є великі українські громади. Завдяки Євгенові Слабченку та Осипові Яремченкові українські скаутські осередки виникають у Франції: у 1925 році у Парижі створено перший пластовий гурток. У 1928 році морський пластовий гурток виник у Ліоні. Важливу роль в цій справі видіграв також Союз емігрантських організацій Франції, зокрема його Пластова Референтура. Два пластові осередки виникають також у Німеччині - у 1923 році гурток "Хортиця" в Берліні і у 1925 році старшопластунський гурток в Данцігу. На території корінної Польщі діє єдиний пластовий осередок у Кракові. Українські скаутські осередки на початку 20-х років з’являються і на Американському контитенті.
Однак найкращі умови на еміграції Пласт мав у Чехословаччині. Перші "Українські скаутські дружини" були засновані наддніпрянцями у Празі (1921 рік) та Подєбрадах (1923 рік). Спочатку вони проводили свою діяльність на засадах чеського скаутінгу та на українській козацькій традиції. Так невдовзі виник "Загін українських старших січових пластунів". У 1923 році в Празі також на англійський взірець засновано "Третій клуб олд-скаутів". Переломними стають 1923-1924 роки. Саме тоді окрім старшого членства в пластових осередках гуртуються також новаки і юнаки (в Подєбрадах та Ржевницях). У 1925 році в Празі створено прообраз керівного пластового центру - Українська Пластова Команда. Вона видає свій друкований орган. Пласт в Чехословаччині має сприяння від чеської національної скаутської організації "Юнак" і автономно входить до її складу.
Таким чином, у 20-х роках ХХ сторіччя українські скаутські осередки виникли у різних країнах світу. Раніше чи пізніше в них приживається назва "Пласт". Верховна Пластова Команда намагається опікуватися ними. Однак після заборони Українського Пласту в Галичині і на Волині актуально постає питання створення єдиного координаційного центру для Пласту в еміграції. Такий центр виник в Чехорсловаччині. 7 червня 1931 року в Празі створено Союз Українських Пластунів Емігрантів (СУПЕ). СУПЕ намагався впорядкувати ідеологічний та організаційний розвиток окремих осередків Пласту в еміграції і зобов`язав їх вести свою працю тільки на основі посібників Олекандра Тисовського "Життя в Пласті", Остапа Вахнянина "Пластовим шляхом за красою життя", та усіма виданнями Леоніда Бачинського. У відповідності до класичного англійського скаутінгу було внесено зміни до Пластового Закону та Пластової Присяги. Після постання СУПЕ пластовий рух в Чехословаччині та інших державах набув нового імпульсу. Часто саме українські емігранти, які виїхали з Чехословаччини, засновували осередки в інших
країнах: Бельгії, Австрії тощо.
Слід зауважити, що майже у всіх країнах, а особливо у Франції, Німеччині та США, пластові осередки знаходили підтримку і повне розуміння місцевих національних скаутських організацій. Зрозуміло, що незважаючи на це, Пласт в еміграції не міг мати таких умов розвитку, як на власній землі. Однак до часу окупації більшості європейських країн Німеччиною він тут існував і продовжував живу нитку пластової традиції та історії.
Пласт і пластуни під час Другої Світової війни
Історично так склалося, що саме на Закарпатті і саме закарпатські пластуни в час Другої Світової війни першими вступили до збройної оборони інтересів своєї землі і рідного народу. У 1938 році у Хусті формується Народня Оборона, що потім стає основою Карпатської Січі. На початках старшопластунський курінь "Самітні Рисі" творить її штаб, а інші два старшопластунські курені вступають до її складу і стають першими частинами.
Відразу ж після початку німецько-радянської війни війни у Львові проголошено Акт відновлення Української Держави і сформовано уряд під керівництвом Ярослава Стецька. В цей час було зроблено спробу відновити повноцінне функціонування Пласту. Один за одним виникають пластові відділи, налагоджується проведення занять за вимогами проб і навіть проводяться пластові табори. У 1942 році підпільний Пластовий Центр при Українському Центральному Комітеті у Львові створив засновану на пластових принципах організацію Виховна Спільнота Української Молоді під керівництвом К.Паліїв та Р.Олесницького. В діяльність цієї організації включилося багато пластунів. Подекуди до неї вступали цілі збережені у підпіллі пластові курені. Виховні Спільноти поширили свою мережу на всю Галичину. Їх провід творили референт ВСУМ та підреференти Племені Новаків і Новачок, Племені Юнаків і Юначок та Племені Передових. Того ж року в Криниці під керівництвом Кикилії Паліїв ("Цьопи") відбувся навчальний табір майбутніх організаторів ВСУМу. Він проходив за всіма правилами та із зовнішніми атрибутами пластових таборів. Інструкторами табору виступали старші пластуни та запрошені спеціалісти. І цей табір не був єдиним. Відомо, що, принаймні, ще один навчальний табір також відбувався у 1944 році в Розлучі. З 1941 по 1944 роки табори для юначок переводив пластовий курінь "Ті, що греблю рвуть". Виховні Спільноти існували при школах легально, з відома дирекції і в якійсь мірі навіть надавали їй допомогу в проведенні організаційних заходів. ВСУМ проіснували до 1944 року, тобто до часу приходу на західноукраїнські землі радянської влади. За влучним висловом учасниці тих подій Лесі Храпливої, "ВСУМ - це була сконцентрована туга за Пластом". Провідники цієї організації намагалися передати весь романтизм власного “класичного” пластування та свій ентузіазм. Адже хоч ВСУМ і будувалася на пластових принципах, однак не перейняла ні його назви і не мала ні одностроїв, ні відзнак, ні прапорів - всього того, що додавало блиску романтиці пластування. І хоч в організаціях яскраво відчувалася внутрішня спорідненість, навіть Гімн та Присяга там звучали інакше.
В той жорстокий час тисячі вихованців Пласту на різних щаблях - в рядовому строю, або ж у глибокому підпіллі взяли участь у Визвольних Змаганнях українського народу і виконали свій святий обов`язок перед Богом і Україною. Їхній загартований дух, розвідницький хист, широкі знання, залізна дисципліна та самовладання, виховані в Пласті, допомогли у важкий час стати у пригоді рідній землі і власному народу.
Розвиток Пласту в українській діаспорі
Після закінчення Другої Світової війни сотні тисяч українців опинилися за кордонами рідної землі. Ще в роки війни велику кількість їх було вивезено на роботи до Німеччини або запроторено до концентраційних таборів. Інші кидали власні домівки перед загрозою радянського терору. Понад 200 тисяч українців опинилися у так званих таборах Ді-Пі (так скорочено називали статус "переміщених осіб") у Німеччині.
Незабаром у цих таборах було запроваджено самоврядування, засновано школи, бібліотеки і громадські товариства. Невдовзі майже в кожному з них почали діяти пластові станиці. Перебування у таборах тривало до кінця 40-х років. Тому для централізованого управління пластовими осередками виникла потреба створення відповідного керівного органу. Вже у жовтні 1945 року відновлено Союз Українських Пластунів Емігрантів (пізніше його перейменовано у Союз Українських Пластунів), а вже у квітні 1946 року на Пластовому з`їзді у Карлсфельді обрано Головну Пластову Старшину. Пласт на ньому отримав назву "Пласт - організація української молоді". Він об’єднав 4 крайові організації з трьох західних зон окупації Німеччини та Австрії.
Впорядковується організаційне життя та виховна програма окремих пластових осередків, проводяться пластові табори. Відновлено видання пластових журналів "На сліді", "Молоде життя", "Пластове життя". У 1947 році в Міттенвальді з нагоди 35-річчя Пласту проведено Ювілейне Свято Весни. Після празького святкування 25-ліття Пласту це було першим урочисто відзначеним ювілеєм. За час своєї діяльності в таборах “переміщених осіб” Пласт зумів також нав`язати контакти із міжнародним скаутінгом. Це стало можливим тому, що у складі Міжнародного Скаутського Бюро було створено "Відділ скаутів – переміщених осіб". В ньому зареєструвався і Пласт. Українські пластуни мали змогу взяти участь в Шостому світовому скаутському Джемборі, яке відбулося у серпні 1947 року в Муасоні біля Парижу. У 1948 році більшість українців виїжджають із таборів у місця нового поселення. Багато з них везуть із собою досвід пластової виховної праці. З метою обміну досвідом в організації Пласту і створення єдиних напрямних праці в березні 1948 року в Ашаффенбурзі було зібрано Перший Пластовий Конгрес. Він якнайкраще виконав свою роль та забезпечив від’їжджаючих пластунів ідейними засадами та настановами про те, як розбудовувати Пласт в нових умовах. На ньому було обрано Головну Пластову Раду на чолі з Северином Левицьким. Вже під час масового виїзду пластунів, у червні 1949 році, Пласт проводить в Цуффенхаузені свій останній еміграційний з’їзд у Європі.
Завдяки проведенню Конгресу незабаром окрім Німеччини та Австрії пластові організації виникають у Англії, Франції, Італії, Бельгії, США, Канаді, Бразилії, Аргентині, Австралії і навіть в Тунісі, - країнах, до яких виїхали пластуни-переселенці. У більшості з них він у майбутньому розрісся до рівня крайових організацій. Юнацькі та новацькі гуртки намагалися "правильно", тобто раз на тиждень, проводити свої навчальні заняття, а під час канікул - пластові табори. Пластприят дбав про їх матеріально-фінансову підтримку. Щодва роки організації проводили крайові пластові з`їзди, де підсумовували свої здобутки та обирали новий склад Старшин. На початку 1954 року на V Пластовому З`їзді в Ніагара-Фолс (Канада) крайовими пластовими організаціями було створено новий пластовий керівний центр світового рівня – Конференцію Українських Пластових Організацій. Членами-засновниками КУПО стали юридично оформлені у країнах свого поселення крайові пластові організації Австралії, Аргентини, Великої Британії, Сполучених Штатів Америки, Канади і Німеччини. Керівними органами КУПО визначено Головну Пластову Булаву (виконавчий орган) та Головну Пластову Раду (контролюючий орган). Саме вони і повинні давати напрямні для узгодженого організаційного розвитку всього Пласту і дотримання його ідейних засад та виховних методів. З їх ініціативи удосконалюється методичне забезпечення для ведення виховного процесу. Для підготовки кадрів створюється Пластова Кадра Виховників. Для неї ГПБ видає спеціальні журнали: "Вогонь Орлиної Ради" та "В дорогу з юнацтвом". Окрім них з часом виникли видання для різних уладів: "Пластовий шлях" для старшого пластунства і сеніорату (1950 р.), "Готуйсь" для новацтва (1953 р.), "Юнак" для юнацтва (1963 р.). У США та Канаді організовано регулярне проведення інструкторських навчальних таборів для інструкторів "Лісова Школа", "Золота Булава", "Школа Булавних", "Рада Орлиного Вогню". Пізніше, у 1970 році, групою пластунів-сеніорів було укладено "Посібник зв`язкового", який має важливе значення для пластових виховників у проведенні практичної роботи.
Формою святкового зібрання в одному гурті українських пластунів з різних країн світу стало проведення регулярних Ювілейних Міжкрайових Пластових Зустрічей. Перші з них проводилися як крайові організаціями в одній країні, однак незабаром переросли в форму міжкрайових. Вперше ЮМПЗ відбулася у 1957 році на відзначення річниці 45-річчя Пласту на Пластовій Оселі "Пластова Січ" у Канаді. Спочатку вони проходять у Канаді та США, а потім також і у Австралії та Німеччині. ЮМПЗ були достатньо чисельними, адже станом на 1969 рік загальна кількість українських пластунів у світі досягла майже 7,5 тисяч осіб.
Пласт намагається і надалі підтримувати контакти із Міжнародним Скаутським Бюро. Після французького Джемборі 1947 року його делегації брали участь також у англійському Джемборі 1957 року в Саттен Колдфілді, філіппінському 1959 року в Манілі та грецькому 1963 року в Маратоні тощо.
Розвиток Пласту у країнах поселення української діаспори не був безхмарним. Через відсутність контактів з Україною і вимушену ізольованість від суспільних процесів в країнах поселення почали відчуватися кризові явища. Упадок кількості членства, брак виховників, проблеми із вживанням української мови тощо. Це примусило пластовий провід знову звернутися до такої форми вироблення ідеологічних напрямних, як проведення Пластового Конгресу. Сесії Другого Пластового Конгресу тривали з 1965 по 1970 рік. Третій Пластовий Конгрес скликано у 1984 році. Протягом 10 років відбулися три його сесії, на яких гостро обговорювалися актуальні проблеми розвитку організації. Для збереження існування Пласту вирішено виробити принципово нову концепцію роботи. Остання сесія Конгресу завершилася одночасно з Одинадцятими Зборами КУПО у 1991 році. Саме в цей час політична ситуація в світі радикально змінилася і стало можливим відновлення Пласту в Україні та в ряді інших пострадянських країн: Польщі, Чехословаччині, Латвії, інших.
Існуючи в еміграційному середовищі, Пласт мав мету виконати два основні завдання: зберегти нащадків українських родин від асиміляції та зберегти живу нитку пластової традиції та ідеології для потреби його відновлення в Незалежній Україні. І ці завдання він виконав з честю.
Відновлення і розвиток Пласту в Україні
Відновлення Пласту в Україні розпочалося на самому початку 1989 року. У березні перший пластовий осередок у Львові вже мав 56 членів. Літом у селі Царківна на Івано-Франківщині проведено перший пробний пластовий табір. Його очолював Р.Чекальський. На цей час чисельність Пласту вже становить 120 членів. Біля хутора Паланки (біля села Велика Горожанка Городоцького району на Львівщині) у липні 1989 року проводиться другий пластовий табір. Сформовано ініціативну групу по відновленню Пласту. Раду його опікунів у жовтні 1989 року очолив авторитетний науковець академік Ігор Юхновський. 18 грудня 1989 року у приміщенні західноукраїнського наукового центру офіційно проголошено відновлення Пласту в Україні. Для завершення процесу його організаційної розбудови обрано тимчасову Крайову Пластову Раду на чолі з Олесем Криськовим. Незабаром, у січні 1990 року, Львівська міська Рада затверджує статут Львівської міської організації Пласту. Створюються курені Пластприяту та Пластового Сеніорату.
18-19 травня 1990 року в Брюховичах відбуваються Всеукраїнські Установчі Збори Пласту. На них присутній також представник діаспорного Пласту пл.сен.Володимир Базарко. Від цього часу Головна Пластова Булава спочатку відслідковує процеси відновлення Пласту в Україні, а згодом починає надавати і конкретну підтримку. На зборах обрано Крайову Пластову Раду на чолі з Олегом Гринівим та Крайову Пластову Старшину на чолі з Богданом Генегою, ухвалено статут "спортивно-просвітницької організації "Пласт". Установчі Збори звернулися до Головної Пластової Булави з проханням прийняти засновану організацію до КУПО. У травні в Карпатах відбувається перший пробний навчальний табір пластових провідників, а в липні ще один навчальний табір, який отримав символічну назву "Відродження". Проводяться заприсяження перших пластунів з України. Пласт юридично реєструється на території Львівської, Івано-Франківської та Тернопільської областей. Діє вже 23 гуртки юнаків та 5 гуртків юначок, зареєстровано три перші курені у Львові. Так проходить перший, організаційний, етап відновлення Пласту вУкраїні. В значній мірі він відбувається на романтичному піднесенні. За віднайденою в архівах пластовою літературою пластові частини часто творяться за зразком навіть не кінця, а початку 20-х років. В Україну від Світового Проводу Пласту надходить методична допомога пластовою літературою та кадрами для проведення правильних вишколів. Поволі формується структура вікових уладів. Після Першого з`їзду Уладу Старших Пластунів вона рухається до свого завершення.
12-13 квітня 1991 року у Івано-Франківську відбувається Перший Крайовий Пластовий З`їзд. На з`їзді є присутніми впливові представники: від Світового Скаутського Бюро Олександр Бондар (Москва) та Голова Головної Пластової Ради Любомир Романків і Головний Булавний УПЮ Петро Содоль. Підсумком роботи з`їзду стало затвердження Статуту Української Скаутської Організації "Пласт" та обрання її керівних органів: Крайової Пластової Ради на чолі із Богданом Генегою та Крайової Пластової Старшини на чолі з Олегом Покальчуком. Розвиток структур Пласту набирає все відчутніших розмірів. На кінець 1991 року в Україні нараховується вже близько 1800 пластунів. Пласт починає видавати свій перший друкований орган - газету "Цвіт України". Провідні кола Пласту нуртують в дискусіях. Ще не минув рік після Першого З`їзду в Івано-Франківську, а вже до Крайової Пластової Ради подаються пропозиції про потребу скликання Другого з`їзду. Він відбувся 4-5 квітня 1992 року у в Тернополі. На Другому Крайовому Пластовому з’їзді розробляється остаточний варіант Статуту Пласту для його всеукраїнської реєстрації. Серед ряду важливих резолюцій, з`їзд приймає також рішення "Про відзначення 80-річчя Пласту в Україні".
Делегація Пласту бере також участь у Всевітньому Форумі Українців, який відбувається 14-24 серпня 1992 року у Києві. Цього ж, 1992 року, в листопаді у Львові відбувається З`їзд Уладу Пластунів Сеніорів, який остаточно завершив формування структури пластових уладів в Україні. А буквально в останіх днях року Міністерство Юстиції України реєструє Статут Української Скаутської Організації Пласт. Процес легітимізації відновленого в Україні Пласту було завершено.
У 1993 році вперше в Україні проводяться міжнародні навчальні (міжкрайові вишкільні) таборіи для старшого юнацтва і старшопластунства "Золота Булава" і "Лісова Школа". Значним кроком вперед стало заключення 19 квітня 1993 року Угоди про співпрацю між Пластом та Міністерством освіти України. Він, таким чином, виходить на обрії всенаціонального і державного життя.
6-9 серпня 1993 року вперше в Україні з нагоди 80-річчя Пласту проводиться Ювілейна Міжкрайова (міжнародна) Пластова Зустріч. Вона є другим етапом ЮМПЗ - перший пройшов роком раніше в США. У ній взяли участь понад 700 пластунів з України, США, Канади, Австралії, Аргентини, Бразилії, Великобританії, Німмеччини та Польщі. Відновлено видання в Україні часопису пластової думки "Пластовий шлях". 19-21 листопада цього ж року у Львові відбувся Третій Крайовий Пластовий З`їзд. До кінця 1993 року членство Пласту вже складало 2800 осіб. Активно розбудовуються курені уладів старших пластунів і пластунів-сеніорів "Лісові Чорти", "Вовкулаки", "Сіроманці", Бурлаки", "Орден Хрестоносців", “Перші стежі”, "Чорноморці", Карпатські вовки", "Спартанки", "Войнарівці", "Орликівці" тощо. Після закінчення формування структури вікових уладів Пласту черга приходить на предметне розширення структур Пластприяту. Протягом 1994 року його осередки охопили близько 1 тис. активістів.
На 1994 рік членство Пласту в світі становило 6609 членів і з них 3000 членів належало до крайової організації в Україні. Нові крайові пластові організації утворилися в Литві, Латвії та Бразилії. 24-26 грудня 1995 року у Львові проведено Четвертий крайовий Пластовий З`їзд. У ньому брали участь вже 170 представників від 45 осередків України, що в загальній кількості нараховують 3500 членів. Гостями на з`їзді також були представники інших скаутських організацій України.
Важливий крок у напрямку розбудови осередків відповідно до існуючого територіально-адміністративного поділу України був зроблений Крайовою Пластовою Старшиною у 1995 та в 1996 роках, коли вона призначає обласних уповноважених.
З нагоди відзначення відзначення 75-річчя Пласту у Закарпатті 15-25 серпня 1996 року біля с. Невицьке, що за 8 км від Ужгорода,було організовано Перше Всеукраїнське Джемборі. На ньому були присутні представники крайових пластових організацій Польщі, Словаччини, Німеччини, США та Канади. Окрім пластунів, у Джемборі взяли також участь і гості - представники інших скаутських організацій України, скаути Молдови, Швеції, Данії, Франції, Австрії. Джемборі мало надзвичайно святковий і масовий характер. Адже на той час Пласт в Україні охопив 126 населених пунктів у 22 областях та Криму і нараховував понад 4000 членів. В 1997 році на горі Соколі біля Підлютого проведено ще одне масове пластове святкове торжество - Ювілейний пластовий збір з нагоди 85-ліття Пласту. Понад 640 учасників з усієї України заполонили схили гори Сокіл. Вони стали свідками архиєрейської Служби Божої за участю Гетьманського пластуна-скоба Преосвященного Любомира Гузара та присяги Начального Пластуна пл. сен. Любомира Романківа.
Черговим етапом розвитку Пласту в Україні був його П`ятий Крайовий Пластовий З`їзд. Він відбувався 27-30 листопада 1997 року в Брюховичах біля. У Статуті легімітовано існування пластових округ. Крайова Пластова Старшина всю Україну поділила умовно на 11 пластових округ: Західну, Карпатську, Подільську, Північну, Київську, Північно-Східну, Центральну, Східну, Дніпровську, Південну та Кримську. Від 1 лютого 1998 року у Львові почав Діяти Ресурсний Центр Пласту, який покликаний різнобічно сприяти створенню регіональних структур Пласту. Рішення про скликання чергового, Четвертого, Пластового Конгресу Головна Пластова Булава оприлюднила 22 лютого 1996 року. Вирішено, що його перша сесія відбудеться під час Тринадцятих Зборів КУПО. В ході підготовчого періоду визначено, що головним завданням Конгресу є підготувати Пласт до умов існування у ХХI столітті, а однією із найактуальніших постала тема погодження потреб Пласту в Україні і в діаспорі.
Отож 11-13 жовтня 1997 року в Іст Ганновері (США) відбулися Тринадцяті Збори КУПО, а в їх рамках і перша сесія Четвертого Пластового Конгресу. На час проведення Зборів КУПО координувала діяльність дев`яти крайових пластових організацій: України, Австралії, Аргентини, Великої Британії, США, Канади, Німеччини, Польщі і Словаччини. Всі разом вони об`єднували 9122 членів Пласту і з них Україна - 4414.
У 1995 році Пласт взяв участь в черговому Світовому Скаутському Джемборі. 29 пластунів у складі делегації українських скаутів, до якої також входили представники СКІФу (7 членів) та Асоціації скаутів Криму (11 членів), взяли участь в цьому Джемборі, яке відбувалося 1-11 серпня 1995 року в Нідерландах. Всього ж у Джемборі брало участь
25 тис. скаутів, що репрезентували 168 країн світу. Головна Пластова Булава підготувала для ознайомчих цілей гарно ілюстроване видання "Український Пласт" англійською мовою, що містило інформацію про історію, традиції Пласту, методику його виховної роботи і його 5-тисячний наклад розійшовся дуже швидко. Табір українських пластунів відвідав Генеральний Секретар ВОСР Жак Морельйон. Він висловив сподівання бачити на наступному Джемборі в Чилі делегацію українських пластунів повноправним членом ВОСР. З 25 грудня до 6 січня 1999 року відбулося чергове Джемборі в Чілі. На зустріч з`їхалися понад 3 тис. дітей та молоді з майже 160 країн світу. Делегація українських пластунів також взяла участь в його проведенні. Однак висловлені на попередній Зустрічі в Нідерландах багатообіцяючі "сподівання" Жака Морельйона про те, що на черговій Зустрічі в Чилі Пласт виступатиме, як делегація повноправного члена ВОСР, так і залишилися сподіваннями.
Восени 2000 року вперше у Києві відбулися чергові збори Конференції Українських Пластових Організацій. Подією під час проведення КУПО було прийняття почесним пластуном тодішнього Прем’єр-міністра Віктора Ющенка, майбутнього Президента України.
У серпні 2002 року поблизу селища Свірж (Львівська обл.) відбулася Ювілейна Міжкрайова Пластова Зустріч на честь 90-річчя створення Пласту. На ЮМПЗ приїхали понад 1500 пластунів і гостей із дев’яти країн світу: Польщі, Австралії, Німеччини, Канади, США, Аргентини, ін. країн. Зустріч складалася із двох етапів: мандрівного і стаціонарного. Під час першого етапу понад 700 пластунів і пластунок мандрували Карпатами у складі 20 мандрівних таборів, кожен із яких мав свою виховну тематику. Елементами програми другого етапу були змагання між мандрівними таборами, які всі зібралися разом, а також учасниками ЮМПЗ, запрошеними до участі лише у її другому етапі. За легендою зустрічі її учасники під час змагань мали відвоювати символічну зброю для Святого Юрія: щит духовності, меч істини і шолом честі. ЮМПЗ вперше за історію його проведення відбувалася в Україні. Вона показала, наскільки за останні роки зросла і зміцніла організація в Україні.
У 2003 році починає активно працювати представництво, а потім і центральний офіс Пласту у Києві. Поступово основний керівний і виконавчий орган Пласту – Крайова Пластова Старшина – переносить свій осідок зі Львова до Києва. Суттєво активізується співпраця Пласту із центральними органами влади України. В цей час створено депутатську групу сприяння розвитку Пласту у Верховній Раді України, яку очолив Народний депутат Ігор Юхновський. Пласт подає свої програми на конкурс проектів дитячих і молодіжних організацій Міністерства України у справах сім’ї і молоді, всеукраїнські заходи Пласту вперше фінансово підтримані державою. Традиційним стає проведення всеукраїнської пластової зустрічі у Києві в День Незалежності України. Восени 2003 року вдруге в Україні проводиться Конференція Українських Пластових Організацій – світовий з’їзд пластових організацій різних країн. Під час КУПО обговорено цілий ряд проблем у розвитку Пласту в світі. Приймається рішення про те, що кожен край може мати певну специфіку у роботі, яка випливає із особливостей країни поселення. Ця ідея була задекларована у гаслі “Різними шляхами – до спільної мети”.
У 2004 році активізується співпраця Пласту із Академією Педагогічних Наук України. Пластову виховну систему вивчає Інститут проблем виховання АПН. Науковці інституту кілька разів є гостями всеукраїнських пластових заходів. На цей час вже захищено кілька дисертацій на здобуття ступенів кандидата педагогічних та історичних наук, тематика яких присвячена Пласту. Весною 2004 року відбувся VIII Крайовий Пластовий з’їзд. Під час з’їзду активно обговорювалося питання стосунків Пласту України із Світовою Організацією Скаутського Руху. Було прийняте рішення ініціювати заходи по вступу Пласту до СОСР як організації – представника України. Про Пласт починають говорити як про одну із найдієвіших молодіжних організацій України. В цьому році в всеукраїнській пресі з’явилося понад 90 повідомлень про діяльність організації. В багатьох регіонах Пласт є найбільш знаною і популярною молодіжною організацією. Результат пластового виховання яскраво проявився під час Помаранчевої революції, коли більшість дорослих членів організації стала активними її учасниками, виявивши активну громадянську позицію.
На цей час Пласт нараховує понад 10 тис. членів у 22 областях України і АР Крим у понад 130 місцевих осередках.