Батуринці на «Білому слоні». Саме такою назвою ознаменували учасники батуринського пластунського руху ім. Д. Чечеля «Соколи» свій похід, який відбувся під проводом наставника о. Романа (Кривка).

Вже доброю традицією у «Соколів» стали походи в Карпати, не винятком став і цей рік. 13 липня 2014 року розпочали свою мандрівку загін батуринських пластунів, в складі якого налічувалося 32 особи. До групи крім пластунів входили їхні наставники, етнограф, літописець, медик та повар.

Основними завданнями цьогорічного походу було:

1. Дати змогу учасникам походу оцінити велич та красу українських Карпат;

2. Розвивати у підростаючого покоління спортивні якості – силу волі,  витривалість та загартованість;

3. Виховувати молодь у любові до Бога та християнських традиціях та вмінні берегти навколишнє середовище.

Крім цього, метою походу було ознайомлення пластунів з історичною та культурною спадщиною м. Львова, здійснення мандрівки українськими Карпатами з підняттям на гори Піп Іван та Смотрич, а також на найвищу вершину України – Говерлу.

Подорож виявилася цікавою та насиченою. Ще в столиці нашої Батьківщини – Києві о. Роман провів для своїх вихованців цікаву екскурсію, познайомивши їх із історико-архітектурними пам’ятками міста, а також приділив велику увагу екскурсії по Майдану Незалежності.

А вже наступного дня на пластунів чекала незабутня мандрівка до Львова. Цілий день гості з гетьманської столиці знайомилися з архітектурою міста левів та гуляли його старовинними вулицями. Також відвідали перший в Україні музей-в’язницю «Національний музей-меморіал жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького», Державний історико-культурний музей-заповідник «Личаківський цвинтар», де біля могили В. Івасюка батуринські «Соколи» виконали пісню «Червона рута»; побували також вмузеї  народної архітектури та побуту «Шевченківський гай», а також із захопленням оглянули експозицію Історичного музею «Арсенал».  Після знайомства з містом, в приміщенні Львівської «просвіти» зустрілися з гостинними просвітянами та зі своїми побратимами – львівськими пластунами «Скорпіони». Обмінявшись досвідом з новими друзями, сповнені приємними емоціями з величезним апетитом відвідали колоритний ресторан національної кухні «Пузата хата».

Таборове життя пластунів тривало в наметовому містечку, яке вони розбили на околиці с. Дземброня Верховинського р-ну. Весь час перебування у таборі пластуни керувалися своїм статутом. Обов’язковими були молитви з яких розпочинався та закінчувався кожен день, кожна нова справа, а також прийом їжі. До речі, варто зазначити, що сніданки, обіди та вечері для пластунів готували за особливо підібраним меню. Тому кожен з присутніх залишався задоволеним, поласувавши смачними стравами від таборових поварів. Щодня вранці чергові піднімали національний прапор, проводилося обов’язкове шикування, на якому проголошувався план дій на день та проводився інструктаж по техніці безпеки при перебуванні в гірській місцевості. Ввечері біля ватри під акомпанемент гітари лунали чудові українські народні та пластунські пісні. Діти із захопленням брали участь у змаганнях по спортивному орієнтуванню, адже, орієнтування на місцевості за допомогою карти та компаса та природніх ознак неодноразово стане в нагоді батуринським пластунам.

Та все ж найбільше юним батуринцям та конотопцям сподобалися гори, де вони на повні груди надихались чистим гірським повітрям та намилувалися навколишніми красотами. Проте, головна подія цьогорічної подорожі, як і було заплановано, це підкорення Карпатських гір – Піп Іван, Смотрич, а також найвищої вершини України – Говерли. Там за традицією пластуни виконали гімн України та розвіяли землю, яку привезли з собою із рідного краю, а також встановили вказівники напрямку та відстані до Батурина та Конотопа. На вершині Піп Іван пластуни побували в приміщенні колишньої обсерваторії, яку за схожістю умовно називають «Білий слон». Ця будівля розташована на висоті 2028 м. над рівнем моря. Ця назва і надихнула пластунів назвати свій похід на її честь.

 Спостерігаючи за пластунами, можна з упевненістю зазначити, що за час перебування в поході вони згуртувалися, стали більш відповідальними, навчилися турбуватися не лише про себе, а й про своїх молодших друзів. Адже, за пластунськими правилами – все найкраще молодшим, яких серед пластунів дуже шанують. З десятиденної мандрівки діти взяли для себе багато корисного, набули нових вмінь та навичок, адже слухалися мудрих порад від своїх наставників. Пластуни та їхні батьки виносять щиру подяку організатору походу своєму духівнику та наставнику митрофорному протоієрею о. Роману (Кривку) за те, що він докладає максимум зусиль для належного виховання молоді.