Випускник Оксфорду, лікар Денис Угрин: Кожне покоління пластунів боролось за нашу незалежність. Не дивуватися та не здаватися!

Мене звати Денис Угрин. Закінчив Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького та у 1998 року переїхав до Лондона. У Великобританії працюю дитячим психіатром в лікарні Maudsley (Лондон), а також є деканом магістерського курсу з дитячої психіатрії в King's College London (відділ Лондонського університету). В Україні пластував у 5-му юнацькому курені ім. Романа Купчинського (під час його створення) і, до речі, запропонував його назву. Тобто мав змогу долучитись до процесу створення куреня будучи юнаком. Згодом став членом ініціативної групи, яка створила в Україні старшопластунський курінь "Ватага Бурлаків" ім. Григорія Сковороди.
В Пласт я вступив у 1990 році у Львові. Там активно долучався до пластової діяльності протягом багатьох років, зараз продовжую цим займатись у Лондоні. Щодо старшопластунського куреня, то ідея створення "Ватаги Бурлаків" виникла через те, що Бурлацька філософія була мені дуже близькою: гумор, гори, мандри, лещата, пісні і товариство. Все це плекаємо з друзями в курені.

Приїхав вчитися англійської мови, потім здав медичні екзамени і почав працювати лікарем.
Активно пластую в Лондоні: маю гурток юнаків, організовую з іншими членами станиці Свято Весни, мандрівки. Також допомагаю в організації британського літнього табору.

Спершу вчився англійської мови у невеликих коледжах. Згодом вступив на навчання до аспірантури King's College London, де здобув ступінь PhD (науковий ступінь, що здобувається на третьому рівні вищої освіти). Також навчався в Оксфордському університетi і маю диплом в галузі когнітивно-поведінкової психотерапії Оксфорду.
Так, звичайно. Найбільше це стосується роботи з людьми, роботи з групами людей, навичок лідерства та усвідомлення відповідальності у підході до взятих на себе зобов’язань та повноважень.

Це ми вирішили зробити символічний подарунок усім українцям до Дня Незалежності України, але погода внесла свої корективи і нам не вдалось вийти на вершину гори саме в цей день, проте 27 серпня ми це зробили :)

Так, справді, нещодавно я повернувся із зони бойових дій, що тривають на Східній Україні. Це була моя друга поїздка туди. З цього часу здається, що все змінилося, і, водночас, - нічого. Цей візит тривав 3 дні.
Потрібно визнати, що українська армія, на жаль, програла декілька битв, але війна триває. Після відступу з Дебальцевого, 3000 солдатів потрапили до Артемівська. Місцеві жителі надавали пораненим солдатам притулок, годували їх та обробляли їхні рани. Я не міг цього уявити ще декілька місяців тому.
У великих містах Східної України відбулись теракти, зокрема у Харкові. Мирні мешканці втомлені, вони вже не мають бажання ходити у театри, їздити в метро. Можливо, люди втомилися, можливо, вони ситі по горло. Тим не менш, вони все більше і більше пишаються тим, що українська армія чинить опір загарбникам вже майже рік.

Я їздив зі своєю колегою Mandy Sarhane. З нами сконтактували волонтери, котрі працюють на Сході України у дитячих будинках. І ця ініціатива нас дуже зацікавила, як і інші, близько 47 ініціатив такого типу, в основному тим, що ми маємо можливість надати професійну допомогу дітям, які цього потребують. На той момент з’явилось ще близько 230 сиріт з окупованої Росією території України, якими опікуються українські волонтери. У них вже було 200 дітей, здебільшого дівчат, і вони взяли ще додатково 230 інших дітей, здебільшого хлопців. Проте там не було жодного медичного забезпечення. З 430 дітей, більше ста потребували огляду психолога та кваліфікованої допомоги.
Нашим завданням було оцінити, яка психологічна робота вже проведена з дітьми, а що слід ще провести. Також в ході візиту виникли певні думки, як можна було б організувати роботу на місці. Один з найважливіших пунктів був контроль за гігієною. Оскільки там багато дітей, працівники в більшості зосереджені на базових потребах і не дуже пильнують за певними санітарними нормами.

Яке в тебе особисте життєве кредо?
Я б хотів бути людиною, яка більше віддала світу, аніж забрала.
Можливо щось хочеш побажати пластунам ?
Кожне покоління пластунів від заснування нашої організації боролось за нашу незалежність. Не дивуватися та не здаватися!
Пластун сеньйор Денис Угрин, ВБ - Перший комендант “Школи інструкторів лещетарства” - 1998 рік; учасник вишколу булавних Лісової Школи у 1993 році, учасник вишколу бунчужних Лісової Школи у 1995 році; учасник та член проводу щорічних Бурлацьких лещетарських і мандрівних таборів 1993-1998 років; комендант багатьох Свят Весни і мандрівок станиці Лондон - 2010-2015 роки
Розмовляв ст. пл. Олег Вдов'як, ОЗО / Медіа-служба Пласту