"Слава Україні! - Героям Слава!" - історична тема пластового Міжкрайового Вишкільного Табору Лісова Школа в 2015 році.

Привітання "Слава Україні!” у 2014-2015 роках чуємо від Президента України, членів кабміну та керівництва Верховної Ради. Просто всюди його чути. А присутні (чи то військова частина чи депутати верховної ради чи група громадян) відповідають гучним "Героям Слава!”. У закордонного туриста в часі відвідин України може скластись уявлення, що таке вітання в Україні завжди було.

І це вітання можна почути не тільки на урядових чи офіційних зібраннях. Наприклад під час конкурсу пісень "Голос країни” на телебаченні дівчина з Ужгороду після виконання пісні "Пливе кача” несподівано каже "Слава Україні!” а всі чотири судді без вагань хором відповіли "Героям Слава!”. Тоді це прозвучало так органічно наче вони так вітаються все своє життя. Або випадок у Іспанії відзнятий на відео в одному містечку де перебувають українці на заробітках. Один українець на вулиці привітався "Слава Україні!” з продавцем східної зовнішності. А той скоріш за все араб відповів "Героям Слава!”, із виразом задоволення на обличчі.

Сьогодні важко повірити, але ще два роки тому такі вітання можна було почути в основному в західних областях і тільки на громадських зібраннях, патріотичних зустрічах чи молодіжних таборах. Але майже ніколи на офіційних церемоніях чи засіданнях. А тим більше не при війську. І це в часи формування незалежної Української держави від 1991 до 2013 року.

А в часи СССР за такі привітання зазвичай арештовували, кидали в тюрму чи концтабори і відправляли на схід чи в сибір. Ці звичні сьогодні чотири слова (Слава Україні - Героям Слава!) мали і мають особливе значення. І тому коли на третьому майдані (грудень 2013 - лютий 2014) в Києві ці слова почали лунати частіше і гучніше то в Москві одразу зрозуміли, що українці пробудились. Що Україна збурилась з довгого і глибокого сну.

Спочатку спецслужби Росії руками місцевих зрадників застосували вогнепальну зброю на Майдані проти цивільних протестувальників. Полилась кров і з’явились перші жертви, які пізніше отримали ім’я Небесна сотня. Ці події мали залякати і розігнати людей, а насправді спецслужби отримали протилежний ефект. Населення об’єдналось проти цього людиненависнецького режиму, що швидко зрозумів тодішній президент України і ганебно втік до Росії. А керівництво в Москві прискорило давній план по анексії Криму та спробувало створити Новоросію в рамках південно-східних областей від Харкова до Одеси.

Всі ці махінації прикривались надуманими причинами та міфом про захист російськомовного населення України від "бандерівців” та "хунти в Києві”. Остаточно у 2014 році за допомогою збаламученого населення були створені сепаратиські республіки тільки на частині двох областей: Донецької та Луганської. В тих регіонах уряд України одразу розпочав анти-терористичну операцію (АТО). На допомогу регулярним збройним силам України воювати пішли новостворені добровольчі батальйони, а забезпечення на себе взяли тисячі волонтерів.

Коли в серпні 2014 року сепаратистів почали тіснити, то в Україну вже масово ввійшли регулярні війська Російської федерації та без упізнавальних знаків на техніці та без шевронів приналежності на формі. Від того часу відбувся ряд жорстоких боїв: Іловайськ, Донецький аеропорт, Савур могила, Дебальцево та інші. А в Мінську вже двічі домовлялись про перемир’я, хоча по факту Росія та самопроголошені республіки не дотримують свого слова. Неоголошена війна з сусідом по факту існує та продовжується. Саме тому ці чотири слова (Слава Україні! - Героям Слава!) тепер вживаються частіше і без всяких законів чи указів. Хоча сенс цих слів і звідки вони походять знають одиниці.

Для розуміння потрібно заглибитись в нашу історію та згадати наше минуле. Наш народ, який жив віками в гармонії з природою у селах та на хуторах був релігійним. Тверда віра в Бога мала завжди на наших теренах особливе значення. Тому традиційним привітом були "Слава Ісусу!” а відповідь "Слава Навіки!” або "Навіки Слава!”. Також вживається наприклад в релігійній пісні "Слава Богу, заспіваймо ...”. Чи навіть у деяких висловах як "Слава Богу, що то всьо сі скінчило” та подібних. Ужиток слова "Слава” серед українців був досить поширений.

Привітання "Слава Україні!” почали мабуть приватно уживати десь на початку 20-го століття, але часткового публічного поширення набрало як привітання серед військових армії УНР під час перших визвольних змагань(1917-1921 роках). Це була ініціатива окремих командирів бо офіційної директиви від уряду не було. На збірках військових відповідь хором могла бути "Слава, Слава, Слава!” або щось інше. До прикладу могло бути "Козакам Слава!”. Відомо, що вже після війни у 1925 році в Чехії збори українських студентів-націоналістів та ветеранів війни вирішили між собою вживати привіт "Слава Україні!” і відповідь "Героям Слава!”.

Згодом між націоналістами були ще інші варіанти привітів, але остаточно під час ІІ великого збору Організації Українських Націоналістів(ОУН) (бандерівці) у Кракові окремою постановою від 4 квітня 1941 року формально затверджено: "Обов’язуючі слова повного привіту: "Слава Україні” - відповідь "Героям Слава””. Цілком закономірно що цей привіт та відповідь були вживані підпіллям ОУН від 1941 року а від 1943 року це поширено на Українську Повстанчу Армію(УПА). Отже таким чином ці слова і увійшли в народну память.

Ці чотири слова кожному(хто знає правдиву історію України) нагадують про довголітню та героїчну боротьбу ОУН та УПА. В цій боротьбі(в якій не було перемир’я і ніхто не підносив білий прапорець) тисячі загинули на полі бою, були розстріляні, повішені, закатовані чи вислані в концтабори(спершу військами Гітлера, а згодом репресивною машиною Сталіна). Гинули не тільки бійці із зброєю в руках на полі бою а також цивільні люди, інтелігенція, літні люди, діти які були знищені в селах чи лісах. Це були не тільки свідомі патріоти-українці, але також російськомовне населення, єврейські общини та інші дочки і сини волелюбних народів. Не було б цих жертв починаючи з 1941 року а тепер і героїв сучасності (Небесна сотня та військовики АТО), ймовірно не було б і України.

Списки поляглих на теренах східної України на жаль доповнюються. Ми як пластуни окремо собі згадуємо і сумуєм за відомими нашими побратимами: колишнім майором та кадровим військовим американського спецназу-ренджером Маркіяном Паславським, старшим лейтинантом українського спецназу Євгеном Подолянчуком, та інструктором Лісової Школи ст.пл.скобом Віктором Гурняком. Сучасні пластуни пішли слідами своїх попередників - Головного командира УПА Романа Шухевича та його заступників Дмитра Грицая, Олекси Гасина і Василя Сидора. Вічна Героям Слава України!

Всі вони хто склав голову за Україну є Героями з великої букви. Саме про всіх цих героїв (минулих і сучасних) згадуємо коли відповідаємо "Героям Слава!”. В народній пам’яті Герої не вмирають.