Відбувся Крайовий мандрівний вишкільний табір "Говерля-2015"
«Щоб там не було, як би не було, всеодно добро закохає зло...»
Пройшло чи радше пролетіло вже два тижні від закінчення табору, а спогади про Говерлю ніяк не дають спокою.
Важко забути широкі, зелені полонини, де так міцно і солодко спиться, високі гори, котрі своєю красою і могутність виправдовують всі витрачені сили для підйому на них, зоряні ночі і туманні, повиті серпанком холодні ранки. Цієї краси так бракує у душному, бетонному місті...
Бажаючих потоптати гірські плаї, пробігтися вітряними хребтами, позмагатися у витривалості і звісно незабутньо провести час у колі старих і нових друзів зібралося більше ста платунів.
Збірка Говерлі мала відбутися у Долині. 10 серпня це невеличке місто заполонили десятки наплічників. На кожному кроці бачилися «свої», що метушилися, доробляючи незавершені справи, докуповуючи потрібні речі і всілякі смаколики.
Місце зустрічі – пам`ятник Тараса Шевченка біля міського озера. Учасники збираються по сотнях, сотні формують тактичні відтинки, а контролює все друг Гадюка.
І нарешті час настав – крайовий мандрівний вишкільний табір «Говерля-2015» розпочався!
Відразу чекала екскурсія до музею «Бойківщина». Опісля доїзд до місця стаціонарного етапу, прибирання, інструктаж з техніки безпеки, розтаборування, відкриття табору, і читання першого наказу, яке тривало вічність, але всі з цікавістю слухали псевда, старалися відразу звикнути до них і запам`ятати.
Ввечері була ватра. Для когось одна з багатьох ватер цього літа, а для когось перша нагода під супровід тихих акордів гітари поспівати давно завчені пісні, відчути ніжне тепло дотліваючих колод і у великому, але тісному колі зрозуміти, що нова сторінка говерлянської історії відкрита і творити її доручено нам.
Преші дні на таборі погода дарувала сонце. Багато сонця. Дуже багато сонця! Тому купання у річці Свіча входило у щоденну програму. Прохолодна вода знімала втому спекотного дня і додавала сил та енергії.
Дні семінару були насичені цікавими та корисними гутірками, змагами та іграми.
Стаціонар добігав кінця. Комусь було страшно перед невідомими випробуваннями, дехто уже уявляв себе на днівці, хтось мудрував на котрій горі зробити селфі, щоб назбирати більше лайків. У всіх вже свербіли ноги, спина і все решта :). Говерля чекала мандрів.
Треки зашнуровані, наплічники збалансовані, карти заламіновані! Сотні рушили в гори. Перші вершини, перші мозолі, перші захоплені погляди.
Дні пробігали шалено, залишаючи позаду непрохідні хащі жарапу та кам`яні насипи Горган. Говерля рухалась впевнено, крок за кроком наближаючись до днівки на Синевирському перевалі. І ось ми тут. На великій галявині рівненько вишикувалися намети. Ми готові відпочивати.
На днівці чекав сюрприз – день самоврядування. Функції проводу перебрали сотники і таки добре впорались з завданням – «робота була поставлена з нуля» :).
Співи, купання, фрізбі, масаж, змаг з куховарення – усе що потрібно для відпочинку від триденних мандрів. Програму скоригувала пообідня злива, вважаючи за потрібне внести деякі зміни. Та кого залякати дощем? Фінал фрізбі у болоті тільки додав азарту, суперники були гідними, в результаті «легальний» провід переміг.
Наступного дня у Міжгір`ї в переддень Спаса освятили фрукти і знову рушили у путь. Маршрут пролягав просторими хребтами Боржави. Сильний вітер перебивав палюче сонце, забирав ненадійно прикріплені до рюкзака речі. Панорами з вершин Кук, Граб, Стій, Великий Верх назавжди лишилися у пам`яті та об`єктивах фотоапаратів, а нерівномірна засмага «по футболку» буде ще сходити півосені, нагадуючи про спекотне літо.
Мандрівка завершилася. Сотні прийшли до фінішу. Остання ватра. Побажання подруги Громовиці на цей рік: «стати найкращою версією самого себе». Довга іскра при спалахах вогню. Тиха ніч.
Світанок у горах такий гарний. А якщо до нього додати ранковий алярм-закриття табору, то позитивні емоції гарантовано!
Знову довгий наказ, але всі слухають дуже уважно, цікаво який у кого вислід. Першункою підстаршини стала Заяць Христина (Ластівка), серед учасників першуном стали Зафійовський Андріан (Бойко) та Муха Оля (Сміла). Після закриття традиційні фото, відео. Всі раді отримати посвідки, футболки та подарунки.
Гамором та сміхом заповнився Воловецький вокзал. Чекаємо електричку. Дорога додому. Табір завершився, але гори не закінчаться ніколи.