6 старшопластунів взяли участь і першому заїзді альпзборів, які щорічно проводить Федерація альпінізму та скелелазіння м. Києва.

Цьогорічні збори відбувались поблизу с. Ушгулі, Сванетія, Грузія із 10 липня до 03 серпня. Групу «пластунів» складали - Ірина Капущак, Оксана Шевчук, L (Івано-Франківськ), Люба Пікулик, Бурх, Богдан Янушевський, Роман Волощук, (Стрий) та Марічка Тимків, Ls (Іваниківка).

Ще у кінці травня відбулась зустріч з інструктором – Андрієм Хмелевським, який розповів усі деталі поїздки та назвав основні пункти особистого та загального виряду.

І от, 10 липня на календарі, ми цілою групою у Бориспольському аеропорті чекаємо нашого рейсу. Дві години польоту і: «Гамарджоба, Грузіє!» Спочатку була Местія. Ніч у спортзалі, і знову в дорогу до місця, де буде розбитий базовий табір. 6 годин крутими серпантинами і ми приїхали в Ушгулі. Красиве село із видом на льодовик Шхара із головними своїми вершинами, квіткові долини – все як з листівок.

Розбивши табір, усі почали готуватись до сходжень. Спочатку акліматизація, а потім і вихід на верхні ночовки, звідки і беруть початки усі маршрути. Оскільки наш інструктор прибував на три дні пізніше за нас – акліматизаційний вихід ми зробили собі самі. Дочекавшись нашого інструктора почали і ми підготовку. Трішки теорії, трішки практики і знову теорії. Зібравши все необхідне спорядження під супровід дощу усім табором почали підйом на верхні ночовки.

Перший наш вихід. Категорія 1б – г. Вахушта (4000 м). Почну з початку. 02:00 на годиннику, не то сніданок, не то пізня вечеря. Перевірка спорядження і вперед. Усі виходи на маршрути починаються ще з настанням ночі. Спочатку було гарно: ніч, зорі, мерехтіння ліхтариків. Стежка красива така. Потім було цікавіше – кам’яні розсипи, в яких ти просто тонеш. Але і це не найгірше. Найцікавіше почалось на вершині коли почалась гроза. Дві групи новачків посеред кавказьких гір у грозу на розсипчастих скелях – було весело і мокро. Найгіршими виявились блискавиці, які прямим попаданням вдаряли по касках, ліхтариках та всьому залізу, яке ми несли з собою. Дякувати Богу, усе минулось щасливо з мінімальними травмами, і навіть рятувальну операцію із спуском собаки з вершини завершили успішно. Щасливі, мокрі і з вершиною ми усі повернулись до табору. День відпочинку.

Друга гора – Буревісник, 2а, 3900 м. Тут вже пішли в рух і кішки, і льодоруби. Виходили також за опівніч. На відміну від першої вершини – на цьому була присутня скельна частина.

Далі було ще дві 2б (г. Вахушта та г. Буревісник по іншому маршруту) із льодовою частиною та усім прекрасним і небезпечним. Але про них я вам не розкажу, оскільки в цей час підкоряли з Оксаною зелені стежки та милувались Шхарою з усіх куточків, куди завела нас стежка. :)

Після виконання основного плану, за домовленістю із інструктором, попереду нас ще чекала гора Тетнульд - вершина у відрогу Безенгійської стіни, головного Кавказького хребта з висотою 4852 м. Із нашої групи підйом на гору здійснили тільки троє учасників та два інструктора.

Пластуни висловлюють щиру подяку Федерації альпінізм та скелелазіння м. Києва та особисто президенту Федерації Анні Ясинській за запрошення до участі у зборах. Нашому інструктору – Андрію Хмелевському за науку, оптимізм та вірші. А також особливо хочеться висловити подяку Павлу Чеберяку за сприяння у поїздці, підтримку та дружбу.