Основні напрямки, перспективи і проблеми 
у підготовці і проведенні пластових юнацьких таборів

У 2001 році у порівнянні з 2000 відсоток проведених пластових юнацьких таборів зріс на 9,46%, що свідчить про позитивні тенденції розвитку пластового таборування.

Протягом двох останніх років розвиваються табори спеціалізаційного пластування, які складають перелік найпопулярніших крайових таборів.

У 2001 році проводились такі Крайові табори: крайовий морський табір, летунський табір “Чота крилатих”, крайовий вишкільний табір, міжкрайовий табір для юнацтва “Золота булава”, вишкільний табір військового пластування “Легіон”, крайовий велосипедний мандрівний табір, крайовий спортивно-вишкільний табір “Калиновий оберіг”,  крайовий юнацький вишкільний табір “Степовий Вітер”.

Учасниками крайових таборів стали 273 юнаки та юначки.

Позитивним фактором для представлення і поширення Пласту на Сході України стало проведення крайового табору “Степовий Вітер”.

Огляд крайових таборів відбувався під час проведення традиційних Днів Пласту в Києві.

Найчисельнішими є курінні та станичні табори. За літо 2001 року було проведено 22 курінних та 24 станичних і міжстаничних табори, що в сумі склало 88,7% літніх юнацьких таборів, учасниками яких були понад 1000 осіб. Переважна частина курінних та станичних таборів проводиться у Західному регіоні – 23 з 62 таборів.

Були проведені вишколи комендантів таборів у Західному, Північному, Східному, Карпатському регіонах. 

1. Релігійне виховання. Присутність капеланів на юнацьких таборах.
   
   
   Як правило, організаторами таборів запрошуються для ведення релігійної ділянки священники. Якщо ж це питання попередньо не було вирішено, то табір в неділю і в святкові дні бере участь у Богослужбах в місцевих храмах. Ценралізовано через патріархії це питання досі не вирішено. Говорити про постійну співпрацю в цьому питанні з церквою зарано. Співпраця складається на місцевому рівні. 
    
2. Нестача кваліфікованих інструкторів.
   Ця проблема обмежує можливості ефективної реалізації навіть найкращих виховних програм у проведенні таборів. Якщо на місцях не зрозуміють, що при браку виховників краще відмовитись від проведення табору, ніж зробити його менш ефективним ніж він повинен бути. В такому випадку краще зголоситися до осередків, які мають досвідчені таборові проводи і які мають можливість прийняти у себе юнаків та юначок з інших місць. Актуальним залишається питання, коли одна особа протягом літа є комендантом 2 пластових таборів.
    
3. Зголошення та звітність таборів.
   Проаналізувавши процес зголошення і звітності з таборів, логічним є подавати зголошення таборів від рганізаторів. Тобто, станиць, округ, регіонів. На старшини відповідного рівня покласти відповідальність за вчасне зголошення таборів та їх звітність.  
    
4. Навесні 2002 року обов’язковим має бути проведення вишколів комендантів таборів двох рівнів:
• одноденний семінар для старшопластунства і сеньйорства, які вже були комендантами таборів;
•  дводенний вишкіл тим, хто іще не був комендантом.
   
5. Створення незалежних матеріальних баз для проведення таборів сприятиме для кращого вирішення питань з їхньою організацією, бо велику частину передтаборової підготовки коменданти спрямовують на вирішення матеріальних питань, а виховна програма відступає на друге місце.
    
6. Для налагодження комунікаціїї створити на час проведення Крайових таборів радіо- або телефонічний зв’язок..
     
7. Забезпечувати проводи таборів рекламною продукцією організації для представлення Пласту перед органами владних структур  та популіризації  серед місцевого населення.