Пройшов місяць і знову тре купляти квитки в Черкаси.
Оскільки наша делегація досить поважна (аж 2 людини), то ми вирішили купити квитки заздалегідь. Простоявши 30 хв в черзі до "Каси добового продажу", опромінивши себе гама-частинками від підвіконників, нас завернули, мотивуючи це тим, що доба до відправлення нашого потяга ще ненаступила. Довелось зачекати 10 хв допоки потяг Львів-Запоріжжя відправиться.
За добу цей потяг таки відправився. Я заскакував вже находу у поїзд. 10 секунд пізніше і все! За вечір в поїзді ми встигли підготувати інструктажі, написати есе, послухати музику та побалакати. Спалось спокійніше, ніж під час першої мандрівки в Черкаси. Зранку вийшли на ст. Шевченко і сіли на дизель до Черкас. Від надмірної задухи зімліла старенька бабуся (ще б пак! мала на собі: хустку, шалик, шубу...), довелось пожертвувати своєю газованою водичкою, щоб привести до тями стареньку.
Забрали нас з вокзалу трішки пізніше, ніж попереднього разу. Поїхали на вул.Кірова 55. Там у якомусь офісі ми провели відкриття, прослухали гутірку ст.пл.Ю.Козачинського,ЩЗ про те, як тре читати інструктажі. Опісля поїхали їсти, а потім мали практику у читанні гутірок. Це було досить незвично, але дуже корисно, провід вказував нам на наші помилки (неправильна постава, положення рук, жестикуляція, інтонація, зміст і спосіб подачі матеріалу). Також робили різні провокації (будучи нібито справжніми слухачами гутірки), зривали гутірки, засипали незмістовними питаннями та інше. Ми, у свою чергу мусили певними способами ухилятись від цих провокативних питань і вічливо заспокоювати слухачів. Це було дійсно екс-с-с-с-с-с-с-с-стремально!
Ночували знову у курінного к.ім.Т.Г.Шевченка. Саме там, на пагорбі біля його хати, я вперше побачив схід місяця. (Ніколи не думав, що це так красиво). Зварили вечерю, послухали місцевих історій про кохання, сусіда Зарубайбатченка і т.ін. Ватра... спати. Дівчата спали на ліжках, а хлопаки - на підлозі. Чи то місця було мало, чи то чай міцний випив, але мене всю ніч шось дусило в шию. Як виявилось пізніше, це була ніжка стола, котра чинила опір N, що був рівний силі пружності F плеча осавула (див. попер. допис).
Зранку 2,5 години в церкві, теренівка по місту і... подорож на місце літнього таборування. Сльози, сентименти... А потім поїхали посусідству в ліс, де мали 15 -тихвилинний сеанс-пригадування їзди на конях. Було весело. Потім обід і поїздка додому.
Звісно і там не обійшлось без пригод, але це не суттєво.